Восени як ніколи добре читати. Дещо мінорний настрій та легка сонливість сприяють тому, щоб замовити чашку пряної кави або ягідного чаю і зачитуватися гарною книжкою. Ми підглянули, чим цікавляться наші гості, й сформували підбірку книжок, які розбавлять осінню негоду гідним сюжетом і приємним післясмаком.


 

«theUkrainians. Історії успіху». Упорядники: Тарас Прокопишин, Володимир Бєглов, Інна Березніцька

Книжка-натхнення: два десятки хороших інтерв’ю про ініціативу, відповідальність та успішні проекти сучасних українців. Герої цих бесід — не тільки медійні персони (як-от акторка Мар’яна Садовська, журналіст Вахтанґ Кіпіані, історик Ярослав Грицак або перекладач творів Дж. Ролінґ Віктор Морозов), а бізнесмени-інноватори, які змінюють світ, поки ви про це навіть не підозрюєте.

А в продовженні «theUkrainians. Історії успіху II» про справу свого життя розповідають Святослав Вакарчук, Джамала, Юрій Андрухович, Оксана Караванська, Влад Троїцький та інші українці, без яких неможливо уявити сучасних нас.

Читати в пошуках натхнення будь-де і будь-коли.


Вахтанґ Кебуладзе «Чарунки долі»

Збірка есеїв українського філософа Вахтанґа Кебуладзе — комплекс вправ із посилення інформаційної пильності. Кебуладзе несподівано зіштовхує філософів та митців з різних часів та країн, шукаючи актуальне тлумачення того чи іншого життєвого аспекту — від інтелекту, краси чи вина до російського імперського наративу й сенсорного комфорту. Ці оповідки не мають ані спільного сюжету, ані єдиної теми, — вони притягують саме поліфонією голосів і думок. Із есеїв, як із чарунків, Кебуладзе складає картину світу, в якому ми живемо.


 

Антін Мухарський «Сказкі русскаго міра»

Ідеологія русскаго міра надихнула Антіна Мухарського спробувати себе в ролі казкаря. З майстерністю бувалого бандерівця Антін препарує російський імперський міф, відкриваючи друге дихання донеможна затертим штампам та кліше. Експериментуючи з формою та сюжетом, автор залишається вірним своїм улюбленим прийомам — безжалісному тролінгу й лютій іронії. Жива мова оповідача, багата на барвисті метафори й обсценну лексику, здається ще виразнішою завдяки ілюстраціям короля гоп-арту Івана Семесюка. Отож, перед вами — повноцінний арт-бук, який не соромно показати дітям, щойно їм виповниться вісімнадцять.

Читати для гарного настрою. Наполегливо не рекомендуємо людям з тонкою душевною організацією та слабким почуттям гумору.


Катерина Бабкіна «Щасливі голі люди»

Збірка оповідань, які легко читаються — але наштовхують на тривалі роздуми. Бо те, що відбувається з героями Катіної книги, напевно могло відбуватися з кимось зі знайомих чи друзів. Це історії, які пронизують наскрізь, бо занадто близькі і зрозумілі. Це сконцентрований травматичний досвід кількох поколінь від 80-их до сьогодні, який треба пережити і скинути з себе, щоб рухатись далі. Це книжка, яка мотивує обмірковувати і обговорювати те, про що зазвичай не розповідають.


Сергій Жадан «Тамплієри»

39 віршів з ілюстраціями Олександра Ройтбурда — ось такою є нова збірка Сергія Жадана. Поезії, написані в 2015-2016 роках, так чи інакше дотичні до болючої теми війни, яку ніхто не оголошував, і тих, кого вона зачепила. За тамплієрів, які вирушили захищати власні цінності, від вірша до вірша борються Бог, любов і смерть. «Світло вигадали, аби закінчити ніч», — нагадує Жадан, і знову відбудовує вулиці зруйнованого міста, бо — «ще скільки часу, щоби усе порятувати».


Оксана Забужко «Вірші 1980-2013»


Коли плейлист «Останньої Барикади» натрапляє на одну з композицій «Сестер Тельнюк», рука сама тягнеться до томика вибраного Оксани Стефанівни. Тут не лише найкращі поезії із її п’яти збірок, а й переклади Райнера Марії Рільке, Сільвії Плат, Чеслава Мілоша, Йосифа Бродського, Алеся Разанова і Мішеля Нострадамуса.

Читати непоспіхом у Штабі з келихом вина, смакуючи кожний рядок.


 

Джоан Ролінг, Джон Тіффані та Джек Торн «Гаррі Поттер і прокляте дитя»

Складно уявити сотні тисяч людей, які захоплено читають п’єсу, якщо не це восьма частина поттеріани. Книжка «Гаррі Поттер і прокляте дитя» розділила поттероманів на тих, хто зацінив тонкий психологізм оповіді й тих, кому забракло звичної магії та спецефектів. У центрі сюжету, який розгортається через 19 років після битви за Гоґвортс — не боротьба добра і зла, а сімейні цінності. Конфлікт Гаррі та його сина Албуса відводить магію на другий план. Тому від крутих віражів із часоворотами, спотвореною реальністю та інтригами Волдеморта не холоне кров так, як у дитинстві.

Читати, якщо пам’ятаєте хоч щось із перших семи романів про Гаррі Поттера.

 

Фото: Руслана Олексієнко

 

One thought on “Книжки на осінь: що читають в “Останній Барикаді””

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *