Україно-сербський етно-лаунж-проект “Shopping Hour” народився в студії “Кофеїн” у 2006-му, а його назва виникла випадково — у черзі супермаркету. Вперше “Shopping Hour” наживо зіграли 19 січня 2008-го на фестивалі “Jazzper” у Харкові. Виконують пісні сімнадцятьма мовами світу. Мають дві різдвяні казки: “Кід у Кедах” та “Шоколад і Різдво” — і чотири альбоми. Робоча назва п’ятого —  “Блюз міс Шопенгауер”.

Розповіла нам про це і багато іншого ідейна натхненниця проекту  “Shopping Hour” — Таня Ша.

z00m0807

Про людей “Shopping Hour”

Команда сформувалася поступово. Зараз, коли пройшов певний час, історія появи музикантів у “класичному” складі групі трохи нагадує казку про Рєпку). Найдавніші стосунки в мене із Светом — він має сербське походження, архітектор, співак, а тепер — і танцюрист. Ми знайомі вже 17 років. Власне, зі спільного треку, македонської народної пісні “BelaCrvena”, почалась історія нашого дебютного альбому “The Worldest Music”, а далі — й усього проекту. Він привів до нас співака Мірка Прегуна, теж громадянина Сербії, а Мірко привів до нас віолончеліста Деніса Карачєвцева. Кілька років тому Мірко повернувся у Сербію, відповідно, не співає з нами. А Света ми залучаємо час від часу до різних проектів.

З Оленою Львовою (вокал) ми були знайомі ще з проекту «Абы МС», Таню Радостєву (вокал) до нас привела доля в обличчі першого звукорежисеру “Кофеїну” Андрія Макаренка.

Тепер залишається запитати, хто всі ці люди…)

Зараз, коли пройшов певний час, історія появи музикантів у «класичному» складі групі трохи нагадує казку про Рєпку 🙂

Антон Йожик Лейба (перкусія) потрапив до нас у справах інтернет-крамниці з продажу музичних дисків Umka.com.ua, а Олег Татарчук (бас-гітара) був й залишається звукорежисером майстерні-студії Кофеїн.

Із любов’ю згадаю Вероніку Журжу (вокал), Дмитра Глущенка (віолончель), Дмитра Пашинського (кларнет), які в різні часи з нами грали й співали.

Ну, і наймолодша учасниця, нинішня бас-гітаристка гурту Ганна Хабаз… Я познайомилась з нею на уроці музичної літератури років 12 тому, вона моя учениця). Це особливі стосунки: вона звертається до мене на ви, а я намагаюсь жартувати пристойно. Здається, ми потроху звикаємо.
_dsc0297

Про назву й десятиріччя проекту

Назва “Shopping Hour” виникла випадково, у черзі в супермаркеті. Як гра слів. Єдине, я думала, що так буде називатися перший альбом. Але в процесі створення альбому і у процесі життя продюсер Віталій Бармашин вмовив мене так назвати саме проект, а перша робота отримала назву “The Worldest Music”.

З приводу саме 10 років є питання. Хоча дебютному альбому проекту “Shopping Hour” дійсно вже 10 років, вокалісти зібралися десь восени 2007 року, решта колективу додалась протягом 2008 року… Як бачите, дуже багато точок відліку, і я й досі не знаю, яка з них правильна….  Але вдача й характер дійсно вималювались. Нам щастить на концерти у понеділок, на спаровані концерти, ми не любимо вдалі останні прогони, бо вважаємо, що тоді концерт буде не дуже…

На репетиціях багато сміємося, й жартуємо. Стосунки в нас дружні, разом з тим, буває різне, як у будь-якій родині. Багато що ціную в наших стосунках та співтворчості. Наприклад те, що протягом репетиції можу забути про якісь інші негаразди. Ніби ситуація поліпшується)).

А в останній час взагалі думаю, що це велике чудо, що ми разом: 5 чи 6 чи 7 людей — виходимо на сцену — і починається музика!..

z00m0868

Про творчий процес 

Я пишу музику  на самоті. Як пишуть тексти їхні автори, не знаю достоменно. Інколи ми з письменницею Оленою Гусейновою (авторкою слів до таких пісень, зокрема, як “Каберне”, “Перший Сніг”, частково “Блюз міс Шопенгауер”, а також новорічних казок “Шоколад І Різдво” та “Кід у Кедах”) сідаємо разом, і я прошу її підправити той чи інший рядок або слово. Це відбувається за кавою чи у чаті Facebook, але допрацьовує вона, думаю, все одно на самоті.

Найпростіша й найчастіша причина вибору конкретної пісні — бо подобається. Інколи ми робимо щось на замовлення: друзів, тв-програм, корпоративів. Ми навіть якось співали дві пісні Володимира Висоцького, вже без хлопців — це був виклик. Одна з них – “Парус”, дуже нервова пісня. Можна було б її навіть повернути…

Пісні різними мовами. Треба порахувати: українська, російська, сербська, македонська, русинська, грузинська, англійська, французька, іспанська, італійська, німецька, малагасі, арабська, румунська, китайська, латиська, колись навіть була латиною… Виходить, 17. Це, правда, в різні часи, в різних програмах, з різними складами…

Мене часто питають, чому ж ми все ще визначаємо себе як україно-СЕРБСЬКИЙ проект, хоча сербські хлопці вже не з нами. Насправді, все дуже переплелося. Незважаючи на простоту гармоній в тих народних піснях, які ми й досі виконуємо, вони особливі. Ця особливість відчувається, коли починаєш працювати з ними, але за два місяці ці мелодії й гармонії вже течуть твоїми венами й здаються абсолютно рідними та природніми. Тому, власне, ми й не забираємо слово “сербський” з назви…

z00m0777

Про концерти і “Кота в Кедах”

Цієї осені в нас був дебют за кордоном, і він вийшов гучним: Париж, святкування 25-річниці Незалежності України, МЗС, дипломати, діаспора, таке інше… І так співпало, що в Києві останній раз грали влітку. А так — в Черкасах, Івано-Франківську, Кропивницькому, Львові… Ну нічого, в грудні наздоженемо, київські концерти 19 (клуб «Golden Gates») та 28 грудня (Майстер Клас). Приєднуйтесь!

Наші прихильники кажуть, що на концертах Shopping Hour завжди особлива атмосфера. В якийсь момент нам захотілося піти далі, й наповнити атмосферу певними образами.

Поетеса й письменниця Олена Гусейнова відгукнулася на це бажання, й написала казку “Кіт в Кедах”. А потім ми зрозуміли, що найкраще втілить образ кота неймовірна й блискуча Ірма Вітовська. І вона погодилась.

Дітлахи слухають і іноді танцюють. А потім, як стверджують знайомі батьки, питають в них, чому Кіт зробив те-то й те-то? і що ж було далі з Котиком. Тож, якщо Божа ласка, то й буде продовження, “Кіт у Кедах у Задзеркаллі’ї” або “Кіт у Кедах, 10 років по тому” ))) …

z00m0812

Світлини з концерту “Shopping Hour” в ОБ 26.11.16 (фотограф Роман Чигринець)

Фотосесія Наталі Пастух, березень 2015 року

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *