Масниця, Колодій, Сиропуст, Загальниця, М’ясопуст, Ніжкові Заговини, Пироги і навіть Бабський тиждень. Все це – одне і те ж свято, яке ми найчастіше звемо Масляною й відзначаємо протягом останнього тижня перед Великим постом невпинним поїданням млинців 🙂 Однак так було не завжди: до 1930-х років українська Масляна була зовсім інакшою.

Останній тиждень напередодні Великого посту об’єднує одночасно два великих свята: язичницького Колодія (свято продовження роду) та християнський Сиропуст (Масляну).

Діоніс, Бахус, Колодій

А почнемо з Фракії – історичної області, яка займала північ сучасної Туреччини, південний схід Болгарії та трішки Греції. Фракійські племена перейняли численні звичаї грецької та римської культури – зокрема, їхній бог плодючості Бахус (або Бакх) – це, фактично, фракійська інтерпретація давньоримського Ліберіса – давньогрецького Діоніса. Як і римляни, фракійці славили свого бога родючості вакханаліями (ліберіями), розважалися, пили вино та їли круглі обрядові хлібці – spirac.

Triumph of Bacchus, by Michaelina Woutiers

Невдовзі вплив фракійців поширився і на Придунайську Бессарабію,  і на Північне Причорномор’я. Там вони зав’язали тісні політичні й торгівельні зв’язки зі скіфськими та слов’янськими племенами, і передали їм чимало своїх звичаїв – наприклад, навчили пити вино. Свято Бахуса трансформувалося з роками у свято колодки –  Колодія (аж до самої радянської окупації Бахуса широко святкували на Київщині, Волині та Поділлі), а, приміром, сатурналії –фракійські хліборобські свята на честь бога Сатурна, так само перейняті у римлян – у  коляду і, врешті, у святкування народження Христа.

Не женився єси, то колодку носи

Під час Колодія жінки святкували народження та смерть колодки – ляльки, яке символізує бога плодючості. Це суто жіноче свято, і деякі етнографи ведуть його початок з доби матріархату.

У понеділок дівчата обирали собі колодки, розмальовували їх та сповивали, як немовлят. У вівторок колодку хрестили, в середу – женили, в четвер колодка помирала, у п’ятницю її ховали, а в суботу – оплакували.

Поховання колодки символізувало початок нового циклу – вона мала дати сили новим рослинам рости.

У пізніші часи жінки знову припиняли будь-які домашні роботи, розважалися й збиткувалися над чоловіками. Чоловіки мусили виконувати жіночі забаганки й коритися своїм дружинам.

У понеділок та вівторок заміжні жінки збиралися у шинку, сповивали там колодку й пили за її здоров’я. Зустрівши неодружених хлопців та незаміжніх дівчат або на їхніх батьків, їм до ноги пов’язували колодки. Молоді дівчата теж чіпляли колодки парубкам, але до лівої руки: кому гілку, а кому й ціле поліно прив’язували.

27994459_1536999859748005_1213560042_n
Прив’язування колодки. Хор “Дивина”, Масляна в “Останній Барикаді”, 23 лютого 2017 року

Річ у тому, що Колодій – останній тиждень, коли можна свататися чи справляти весілля, тож колодка була своєрідною карою за те, що молодь не взяла шлюб в останню Масляну. Зняти колодку можна було лише за викуп – намисто, гроші або музик.

В середу був звичай, що звався «зноби-баби», але його зміст, на жаль, не зберігся.

А от у четвер наставала широка Масляна (на противагу вузькій – з понеділка по середу), а з нею – переломний четвер, у який жіноцтво збиралось у товариства і пило за те, щоб «телята водились».

П’ятниця була тещиним днем – зять мав запросити тещу в гості. При чому якщо парубок одружився в осінні м’ясниці, а теща поводила себе достойно, то її звали на другий день Різдва. Якщо ж сварилася та була непривітною – то на третій. На Масляну ж зять садовив дружинину матір у сани та віз її селом: якщо вона була шанобливою, то їхала без перешкод, якщо ж сварливою – зять віз її через горбки, нерідко так, що й сани переверталися…

Та найгучніші гуляння були в неділю – врешті, останній день перед Великим постом намагалися відсвяткувати з усіх сил. Але це була не проста неділя, а Прощена – цього для варто було перепросити у кожного за образи, заподяні протягом року, і пробачити всіх.

Вареники доведуть, що й хліба не дадуть

Основною стравою на Масляну були круглі хлібці, що нагадували римські spirac – млинці (від давньослов’янського «млин» – річ з молотого борошна). За козаччини замість млинців стали готувати вареники з сиром та сметаною – і ця традиція зберігалась аж до радянських часів. На Слобожанщині на Масляну готували оладки з гречаного борошна та заправляли смальцем.

З радянською окупацією українські традиції Масляної-Колодія поступилися російським: майстрували опудало в людський зріст та возили його на санях або взували корову в лапті, будували снігову фортецю, влаштовували кулачні бої, пекли млинці. Таких звичаїв не було в українців, як і не прийнято було пекти гори млинців — зате щодня варили гори вареників 😉

Протягом Масляної “Остання Барикада” запрошує гостей на традиційні вареники з незвичайними начинками:

  • зі шпинатом та грибами
  • з картоплею та грибами
  • з копченим сомом та шпинатом
  • з картоплею та гусячою печінкою
  • з качиним годивом
  • з м’ясом козеняти
  • з маком, курагою та ліщиною
  • з вишнею
  • з чорницею
    А також на гречані оладки з форелевим або осетровим кав’яром:

Чорний кав'яр з гречаними оладками

Подивитися меню

Забронювати столик: 068 907 1991

Література:

  • Свята на Україні у звичаях та забобонах. Я. Ковальчук, 1930 рік.
  • Дідух. Свята українського народу. В. Скуратівський, 1995 рік.
  • Звичаї нашого народу. У двох томах. О. Воропай, 1958 рік.

13