Неділя, 18 вересня… Гомінкий, перенасичений подіями Книжкового форму, Львів поволі заспокоюється. За одну ніч спека змінюється вересневою прохолодою, від чого відчуття доречності запланованої події – свята наливок та настоянок – лише потроюється. Хочеться теплих емоцій.

З самого ранку надворі біля «Музею ідей» готується куліш, всередині, на території республіки Ріо, тривають останні приготування: вже о 12.00 десятки аматорів та професійних команд від ресторацій представлять на розсуд гостей та журі наливки та настоянки.

Учасників – кілька десятків, запропонованих напоїв – біля 200.

Не знаємо, чи був хтось, хто наважився спробувати їх усіх. Та й справа не в кількості, а в якості. При чому не лише в якості самого напої, але й в якості спілкування, якому той чи інший напій сприяє. Тим більше, що для значної частини України настоянка виконувала ту ж саму комунікативну/культурологічну функцію, що й вино для Середземномор’я.

img_5575_result

Від першого до четвертого Свята наливок у Львова вимірюємо успіх не стільки кількістю гостей, скільки усмішками на обличчях тих, хто прийшов. Бо в цьому сенс і мета – показати, що споживання алкоголю зовсім не обмежується варіантом «взяти літр на трьох». Хочемо показати, що напої можуть вражати та захоплювати, не менше, ніж їжа. Хочемо нагадати, що наливка для Галичини – це історичний напій. Як і для всієї Правобережної України. Тут це те саме, що й вино для середземноморських країн. Для спілкування та естетичного задоволення.

Приємно, що маємо учасників зі Львова, Тернополя, Києва, Івано-Франківська та польської Галичини. Всі вони – носії цієї культури,  і я певен, що можемо робити якісний алкоголь не гірше, ніж, наприклад у Франції. І що задля нього в тому числі будуть приїздити сюди.

А поки – це шлях. Ми хочемо бачити людей, які ходять, розпитують, дізнаються про те, що і як зроблене. Пробують, спілкуються, попиваючи, але не напиваючись. Нібито все так і відбувається.

Всеволод Поліщук, координатор Клубу Галицької Кухні

12.00. Відлік розпочато. Кожен з учасників запрошує до себе. Ресторація Бачевських підготувала безліч вже добре знаних у Львові напоїв та охоче пригощала осінніми фруктами.

img_5240_result

«Підпільний Кіндрат» спеціально до Форуму видавців підготувати три «літературні наливки»: «Лісова пісня», «Молот Каменяра» та «Хрущі над вишнями». Крім того, звісно, питні меди, настоянки на плодах та на коріннях та окремий розділ «гастрономічний напоїв» – від «Цвіклі» до «Штрудельової».

img_5495_result

«Домашня міні-ферма гарбузового раю» частувала не лише настоянками – антивірусною медовою на імбирі, перцівкою та вишнівкою, але й маринованими сливами, фаршированими перцями власного виробництва. І все це утворювало яскравий візерунок пряних смаків та приємних вражень.

«Наливки зі Львова», як завжди, вражали розмаїттям – від ніжної «Чорниці» та «Апельсинівки» (27%) до міцної «Гарбузової» або ж «Медової з перцем» (40%).

img_6183

«Київську делегацію» представляли ресторан нової української кухні «Канапа» та арт-гастрономічний простір «Остання Барикада».

«Канапа», як завжди, вражала та захоплювала, перетворивши подачу кожної настоянки на шоу. Міцну укропівку (55 обертів – це не жарти) подавали в… огірках. На додачу – маленькі канапе з корнішонами та беконом. Для подачі настоянки на селері та груші знадобилися… старовинні праски. В них підкопчуватися фрукти зі спеціями, які подавалися в якості гарніру (до речі, за такою ж технологією в «Канапі» готують м’ясо в золі). І, певно, найцікавіша подача була в настоянки «13 трав». Замість чарки – маленькі гарбузи. Вони з’являються в кудлатій хмарі з духмяного диму. І здається, що не було гостей, які б не фотографували це собі на згадку.

img_5700_result

dsc_0207

«Остання Барикада» натомість обрала мінімалістичну подачу: просто стіл та 4 штофи на ньому. Справжній speakeasy – аби спробувати та дізнатися варто підійти та розпитати. Тоді  Артем Лебедєв розповість про те, які чудернацькі смаки на тебе чекають та які технології стоять за цим.

Спочатку фрукти заморожуються за допомогою рідкого азоту – до температури – 193 градуси. Азот витісняє повітря з міжклітинного простору плоду і ми отримуємо «пил», який потім при поєднанні з алкоголем та через 3,5 годин приготування в режимі низьких температур (sous vide) і дає очікуваний результат:  алкогольний напій з надзвичайно яскравим смаком.

Спеціально для участі у Святі наливок була розроблена ратафія «Вишня, чилі, шоколад». Крім того, багатьох поціновувачів приємно здивували «Полуниця та ревінь на абрикосовому дистиляті» і «Селера, груша та пивний біттер – на виноградному дистиляті».

dsc_0200

Насправді, всі стенди учасників були досить цікавими – і «Трапезної ідей», і арт-ресторації «Під левом», а багатьох інших.

І, звісно, були «аматори». При чому досвід деяких був втричі більшим, чи ніж життя того чи іншого закладу. Анжей Кудліцкі та Цезарій Пищак – в якості ілюстрації.

Кожен з них готує настоянки вже більше 12 років та має на рахунку не одну перемогу у подібних змаганнях в Польщі. Знаються на диких травах, дбайливо збирають бузину, журавлину та обліпиху. Кажуть, что все, що вони привезли, то «100% природи, 100% любові і  жодних барвників».

img_6078_result

Гості мали можливість виразити симпатію до одного з учасників за допомогою голосування, а судді ж мали дещо більш складку систему визначення переможця: оцінювати смак та презентації (шоу та розповідь про ідею напою та її реалізацію).

В результаті найкращою було названо команду «Останньої Барикади», друге місце дісталося «Ресторації Бачевських», а третє – «Підпільному Кіндрату».

img_6836

img_6722_result

Серед аматорів призові місця здобули Денис Шипулін (Київ) та Цезарій Пищак (Пулави, Польща), Анджей Кудліцкі (Томашув, Польща), а також. Соломія Братах (Львів).

img_6508

Насправді ж перемогли всі, хто в той день завітав да Музею Ідей, аби додати щось своє задля розвитку культури якісних алкогольних напоїв в Україні.