Історія навколо нас. Між фортифікаційною лінією Ярослава Мудрого з Лядськими Воротами та сучасним Майданом Незалежності — ціле тисячоліття. Сотні барикад, сотні подій, які, крок за кроком, наблизили нас до сучасного стану речей. До права самостійно приймати рішення й брати відповідальність. До незалежної України, врешті-решт.

Три революції, після першої з яких з’явився той самий Акт проголошення незалежності України. Сотні акцій та громадських ініціатив. В “Останній Барикаді”, на Майдані Незалежності, зберігаємо колекцію артефактів модерної історії України — тих подій, що відбувалися з нами і змінили не лише нас, а й наше майбутнє.

Щодня наші провідники влаштовують екскурсії для сотень гостей “Останньої Барикади” — нашим співвітчизникам і туристам з різних куточків світу. Зараз хочемо розповісти детальніше про те, що складає музей трьох модерних українських революцій ОБ.

685

Останні Барикади в історії

Рештки фундаменту Печерських воріт XVIII сторіччя, збудованих на місці легендарних Лядських воріт Ярослава Мудрого, найпершої з відомих останніх барикад киян, зруйнованої 1240 року татаро-монгольськими військами хана Батия.

Під час побудови фортифікаційної лінії у XVII сторіччі російські архітектори визнали ефективність та доцільність топографічного розташування оборонних споруд Київської Русі і визнали за необхідне відновити їх та досипати. Так точно на місці зруйнованих Лядських воріт спорудили Печерські — також дерев’яні. Приблизно в 1750-х роках браму виклали з цегли, а у 1830-х розібрали через реконструкцію центральної частини Києва. Зберігся лише фундамент, над яким у 2001-2004 роках звели символічний пам’ятник південним воротам стародавнього міста. Охороняє Лядські ворота Архангел Михаїл, захисник Києва роботи Анатолія Куща.

Фрагмент Берлінського муру (нім. befestigte Staatsgrenze – “укріплений кордон” або antifaschistischer Schutzwall – “антифашистський оборонний вал”, як його називали в НДР) — символу Холодної війни, зведеного за наказом СРСР у 1961 році, щоб відділити підконтрольну СРСР східну частину Берліна від західної, яку контролювали США. Незважаючи на сувору заборону радянської влади перетинати Берлінський мур, в західну частину Берліна втекло майже двісті тисяч людей. Багато втікачів підірвалися на мінному полі всередині муру або було вбито прикордонними снайперами НДР. Тож демонтаж Берлінського муру в червні-листопаді 1990 року мав історичне значення для всього світу.

14

Студентська революція на Граніті

2-17 жовтня 1990 року

Акція ненасильницької громадської непокори, організована студентами. Протестувальники вимагали не допустити нового союзного договору, націоналізації майна Компартії України та перевиборів до Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі, а “Студенське Братство Львівщини”, одна з найактивніших організацій-учасників акції, додала до вимог також відставку голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола й повернення до України українських солдатів та проходження військової служби винятково на території України.

Однак акція переросла у справжню мирну революцію, яка вперше в історії СРСР завершилась успішно.

А з серпня 1991 року центральна площа Києва (яка на той час змінила багато назв: Хрещатицька, Думська, Радянська, площа Калініна, майдан ім. 19-го вересня, площа Жовтневої революції) не без допомоги Студентської революції на граніті отримала нове ім’я — Майдан Незалежності.

Артефакти Студентської революції на граніті в “Останній Барикаді”:

Жовто-блакитний реглан одного з лідерів Студентської революції на граніті Олеся Донія, в якому він вийшов на Майдан у 1990 році.

30◊ Стрічка голодувальника Студентської Революції на  Граніті 1990 року, в якій Народна артистка України Ніла Крюкова приєдналась до акції голодування, організованої студентами.

◊ Газетні статті про Студентську Революцію на Граніті 1990 року.

31◊ Копія аркуша з правками народного депутата Сергія Головатого до історичного документа – Акту проголошення незалежності України 23 серпня 1991 року. Таких копій Сергій Головатий зробив у серпні 1991 року всього чотири. Одна зберігається у Президента Леоніда Кравчука, друга і третя – в архівах батьків української Незалежності Ігоря Юхновського і Левка Лук’яненка, четверта – в “Останній Барикаді”.

11◊ Символіка Громадського комітету опору “За правду!”, який брав активну участь під час всеукраїнської кампанії “Україна без Кучми” (2000-2001 рр.)

◊ Сертифікат на 5 гривень з підписом Віктора Пинзеника, лідера партії “Реформи і Порядок”. За ініціативою ПРП такі сертифікати продавалися у 2000 році для збору грошей на демонтаж комуністичних символів на будівлі Верховної Ради (встановлення тризуба замість радянського герба на фронтоні). Люди, які придбали такі сертифікати, зберігають їх як пам’ять про власний внесок в утвердження української державної революції.

Помаранчева революція

22 листопада 2004 року – 23 січня 2005 року

Певно, найяскравіша революція новітнього часу 🙂 — одна з “кольорових революцій”, які призвели до змін правлячих еліт у багатьох країнах світу. Масові фальсифікації виборів Президента України 2004 року на користь Віктора Януковича викликали потужні мирні протести по всій країні на підтримку Віктора Ющенка. На Майдані Незалежності зібралося близько 500 000 людей. Це була наймасовіша маніфестація з часів Української маніфестації в Києві 19 березня 1917 року на підтримку Української революції (яка довела, як написав Михайло Грушевський, що “українство — се не фікція в головах гуртка романтиків чи маніяків-інтелігентів, а жива сила, яка має силу над масами, їх рушає й підіймає”).

Протестувальники досягли мети — перевибори Президента України відбулися, і за результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу здобув Віктор Ющенко.

Артефакти Помаранчевої революції в “Останній Барикаді:

Помаранчевий шарф, зв’язаний людьми в різних куточках України у 2004 — символ єдності і неподільності України. Шарф передали на сцену Майдану як символ єдності і неподільності країни.

Помаранчева краватка Віктора Ющенка, яку він носив під час Помаранчевої революції.

 Книжка про історію Помаранчевої революції.

32◊ Символіка учасників Помаранчевої революції: сумка, хустинка, значки (передані громадською діячкою Оленою Ганцяк-Касків), стрічка та іграшка для новорічної ялинки (передані літературним критиком Євгенієм Стасіневичем).

◊ Футболка фотографа та журналіста Олександра Заклецького з логотипом недержавної громадянської організації “Пора”, активної учасниці Помаранчевої революції та подій, що їй передували.

◊ Світлини з Помаранчевої революції фотографа Юрія Косіна.

15

Революція Гідності

21 листопада 2013 року – 22 лютого 2014 року

Революція Гідності (або Євромайдан, або Майдан у Києві) так само, як і Революція на граніті, почалася з протестування студентів — через відмову Президента України Віктора Януковича від курсу на Євроінтеграцію та зловживання владою. Студентів підтримали тисячі людей, невдоволених політикою діючого президента, і жорстка силова реакція влади тільки посилила протести. Найбільшу кількість людей зібрав “Марш мільйона” 8 грудня 2013 року — за різними оцінками, в ньому взяло участь від 500 000 до 1 000 000 чоловік. Загалом в різні дні підтримати Революцію Гідності на Майдан Незалежності вийшло близько десяти мільйонів людей.

Артефакти Революції Гідності в “Останній Барикаді:

16Термос українського журналіста та блогера Мустафи Найема, з яким він вийшов на Майдан Незалежності в річницю Помаранчевої революції.

◊ Дзвонарські рукавиці 24-річного Івана Сидора, аспіранта Київської богословської академії, який у ніч з 10 на 11 грудня 2013 року, коли спецпідрозділи Беркуту штурмували Майдан, до ранку бив у дзвони, закликаючи Київ прокинутись і вистояти. Востаннє такий набат бив 800 років тому, під час захоплення столиці ханом Батиєм.

13332757_845170378948126_2415199151557580089_n◊ Рукавиці Тараса Чорновола, в яких він будував перші барикади на Майдані.

◊ Автограф всесвітньовідомого філософа Бернара Анрі Леві, який підтримав Революцію Гідності 2013-2014 років і не раз виступав зі сцени Майдану.

24◊ Каска фотографа та журналіста Олександра Заклецького, учасника Помаранчевої революції та Революції Гідності. Подібні каски буди популярними на Майдані, зокрема ось такі, з написом “PRESS”, носили всі журналісти – українські та іноземні.

17◊ Листівки і значки Студентської Координаційної Ради, студентського руху, що сформувався 30 листопада 2013 після розгону мирного мітингу за Євроінтеграцію на Майдані Незалежності.

◊ Ручка, зроблена з гільзи патрону, та прострілена монета – подарунок “Останній Барикаді” з передової від бійців “Правого Сектору”.

DSC_5757◊ Поліцейське посвідчення Хатії Деканоїдзе – Голови Національної Поліції України з 05.11.2015 до 16.11.2016 року.

41

Артефакти української музики та мистецтва

“Les frères Karamazov” – “Брати Карамазови” 1923 року французькою мовою з кімнати Симона Петлюри у Парижі. Петлюра планував відкрити Український культурний центр у Парижі і збирав книжки для бібліотеки при ньому.  На основі його колекції вже після його вбивства у 1926 році Ця книга довгі роки зберігалася в українській діаспорі у Франції, швидше за все, у директора Бібліотеки Петлюри Петра Йосипишина (який також воював у Армії УНР), а потім у наших радянських дисидентів, у Леоніда Плюща. Одним словом, це історична книжка. це дуже сильна символічна річ, яка пов’язує усе і всіх нас у часі.

12◊ Альбом “Фотовиставка, присвячена пам’яті Шевченка” (1939 р). До 125-річчя від дня народження Тараса Григоровича у Києві відкрили виставку, експонати для якої привозили з багатьох міст. Експозицію планували перенести до Маріїнського палацу в новостворений музей Шевченка, але з початком війни фонди евакуювали з України.
У цього примірника особлива історія: у розпал війни, в 1943-му, пілоти ескадрильї винищувачів зробили цінний подарунок військовій Катерині Костянтинівні. Ніхто з пілотів цієї ескадрильї не вижив, а сам альбом Катерина пронесла через війну і берегла як пам’ять. Її онука, керуюча ОБ Вероніка Чепелева, передала її до нашого музею артефактів.

13

Особистий мікрофон лідера гурту “Океан Ельзи” Святослава Вакарчука з 2001 по 2007 рік. Вакарчук виконував з нього всі пісні з альбомів “Модель” (2001), “Суперсиметрія” (2003) та “Gloria” (2007).

6

◊ Графіка австралійського художника Гвідо ван Хелтена (Guido van Helten) за мотивами поеми Лесі Українки “Конвалія”. Цей самий малюнок Guido зобразив на муралі будинку за адресою вул. Стрілецька, 22 у Києві у 2015 році.

40

◊ Головний убір вокалістки гурту “ONUKA” Наталії Жижченко з кліпу “VIDLIK”, яку спеціально для зйомок створила українська дизайнерка Леся Патока (ручна робота).

◊ Справжня гітара, до якої приєднані колеса від скейту, — родзинка кліпу «Рок-н-рол» культового українського гурту “БУМБОКС”.

 

 Костюм Джамали для кліпу на пісню “1944″. З цією піснею, присвяченою депортації кримських татар, Джа перемогла на “Євробаченні” у 2016 році. Образ створений українським брендом “LAKE” (Марія Гаврилюк та Наталя Каменська) спеціально для кліпу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *