Уявіть собі: київське надвечір’я. Робочий день позаду, і можна зібрати друзів, аби разом провести час. І якщо кроули від одного бару до іншого трохи набридли і хочеться чогось нового, можна зайти в «Білий Налив», взяти кілька «авосьок» і просто рушати найближчими вулицями, знаходити затишні дворики, помічати приховану красу, по-новому дивитися на ніби знайоме місто та, звісно, пити і сміятися, сміятися та пити.

Ось такий план ми реалізувати разом з командою Радіо ОБ. Нашим провідником стала Софія Грабовецька, вона ж – гід у капелюшку. Спонсором веселого настрою були сидр та яблучна наливка. До речі, нагадуємо про лайфхак: авоськи з алкоголем в «Білому Наливі» можна придбати без черги.

Тож, вирушаємо! Ми занотували найцікавіші історії і побудували маршрут, який можна пройти за 40-50 хвилин включно з зупинками на келих-другий прохолодного сидру.

Надалі плануємо скласти серію «сидрових» маршрутів Києвом, відправною точкою для яких буде «Білий Налив»

1_cider

1. Старт маршруту. Білий Налив (Хрешатик, 23а)

Цікаве про Хрещатик

  • Довжина Хрещатика – 1,3 км. Це одна з найкоротших і в той же час – найпросторіших – головних вулиць в Європі.
  • До революції дві сторони Хрещатика (з парними та непарними номерами) зовсім по-різному сприймалися містянами.  Та сторона, де зараз, наприклад, знаходиться КМДА та інші адміністративні споруди,  мала недобру славу. Це була територія повій, і «порядні жінки» не дозволяли собі йти Хрещатиком з цього боку.
  • Коли зруйнований під час війни Хрещатик почали відбудовувати, то його також поділи на дві частини. То бік, де зараз «Білий Налив» та вихід з  метро, заповнили житловими будинками, а протилежний – адміністративними спорудами.
  • Більшість будинків на Хрещатику виконано в стилі під умовною назвою «сталінський ампір». Це поєднання монументальності з необароковоми деталями, елементами готики та ар-нуво. Тобто суцільна еклектика, яка мала справляти неабияке враження та нагадувати про велич держави.
  • На місці ЦУМу спочатку був розташований дохідний дім, а потім «Будинок книги». Будівництво ЦУМу коштувало більше 10 мільйонів рублів. Перших гостей універмаг прийняв 1 травня 1939 року. Будинок був виконаний в стилі ар-деко і ще кілька разів протягом своєї історії змінювався.
  • Лайфхак: будь-хто може потрапили до КМДА й взяти участь в засіданнях. Варто лише пройти попередню реєстрацію. До речі, там є непогана їдальня з дуже демократичними цінами. І вона також відкрита для всіх.

37400344_10209775134654117_5242927304769798144_n

2. Сходи, що ведуть на Лютеранську

Коли на сходах, з яких починається Лютеранська, ніхто не займається духовними практиками та ні до чого не закликає, там можна зробити першу зупинку і, звісно, освіжитися 1-2 ковтками сидру.

Адже попереду рух нагору. Більше того, Лютеранська веде на найвищий пагорб в місті.

Цікаве про Лютеранську

  • Ця вулиця сформувалася в 19 століття. В ті часи на Липках була велика колонія німців. Вони були досить заможними людьми та могли собі дозволити скуповувати чи не найкращі ділянки в місті. В 1850-ому на вулиці було збудовано Лютеранську кірху.
  • Німці в Києві зазвичай «лікували та будували». По-перше, вони привезли до міста європейські ліки до нові підходи до медицини, по-друге, були, справді, вправними архітекторами.

2_cider

3. Будинок-торт (Лютеранська, 6)

Робимо вдих-видих, підіймаємо очі та бачимо будинок, яких вражає. Справді, схожий на весільний торт – з таким надміром декору, що здається, що ти їсти ружі з масляного крему. Відразу хочеться зробити ковток чогось прохолодного.

На фасаді цього будинку є все: анланти, янголи, кажани, сови (а вони, звісно, не те, чим здаються на перший погляд) і навіть миші, що тікають від них.

Цікаве про будинок

  • Цей будинок було створено на замовлення багатої купчихи на ім’я Рахіль Майкапар.
  • Фактично це не один будинок, а садиба, що складається з кількох частин, що будувалися протягом 1901-1911 років.
  • Це був один з найбільш популярних та престижних «прибуткових будинків» (тобто квартири в ному здавалися в оренду) на початку 20 століття. В 21 столітті майже нічого не змінилося.

37424820_10209775154574615_3401401291392417792_n

4. Дворик з пеліканами (Лютеранська, 7/10)

Навпроти будинку Майкопар – невеличкий затишний дворик з двома пеліканами. За однією з версій, їх побудували німці, які були задіяні в післявоєнній відбудові Києва.

Тут затишно та приємно. Але аби потрапити всередину, треба пройти крізь двері на кодовому замку. Жителі будинку не дуже охоче вітають перехожих на своєму подвір’ї.

5. Будинок, в якому жила Анна Ахматова (Заньковецька ,7)

Повертаємо з Лютеранської на Заньковецьку і робимо зупинку біля будинку, в якому жила Анна Ахматова.

До речі, з архітектурної точки зору – це чудовий зразок стилю модерн. Фасад з флоральним орнаментом та маскарони нагорі. Будинок було побудовано в 1904-ому році, а вже в 1906 тут оселилася Ахматова і прожила тут близько року під час навчання в жіночій гімназії.

37599746_10209775149934499_5343058935358160896_n

4_cider

6. Затишне подвір’я «сталінки з полтаргейстом» (Заньковецька, 8)

Переходимо дорогу, йдемо за ріг будинку і потрапляємо на заднє подвір’я/оглядовий майданчик – ідеальне місце, аби подалі від метушні насолодитися літом, настоянками та живим спілкуванням.

На початку 20 століття тут було розташовано Дворянський клуб та кафешантан «Аполло». В 40-ві ж на цьому місці було побудовано «сталінку», прикрашену безліччю дещо дивакуваних соняшників.

37384281_10209775157054677_4834997066251894784_n

5_cider

37419703_10209775157214681_7834590534877315072_n

7. «Маленький Париж» та будинок Гінзбурга

Йдемо далі Заньковецької, проходимо повз Пассаж, знайомі «зелені дзвіночки» та фасадні вінка ресторану Chicken Kyiv та виходимо на вулицю, яку називали «маленьким Парижем».

37584926_10209775180255257_4855832532425375744_n

7_cider

9_ciderЗвісно, йдеться про вулицю Городецького. І тут кожен будинок заслуговує на увагу. На фасадах цих будинків можна «прочитати» античні легенди, а арки та подвір’я ховають безліч сюрпризів.

Наприклад, будинок Гінзбурга (Городецького, 9) не лише вражає фантастичним фасадом (правда, якщо уважно придивитися, крім безлічі античних фігур, там можна побачити радянську зірку, серпи та молоти), але й приємно дивує оздобленням арки, що веде на задній двір.

Проходили повз чорні ворота безліч разів, але зараз вирішили зайти всередину і не пожалкували.

6_cider

8. Фонтан біля театру

Підіймаємося вгору вулицею Городецького, йдемо повз неймовірні будинки, аж поки не доходимо до театру ім. Франка й чудового скверу перед ним. В сквері – фонтан.  Це – один з шести «терменевських» фонтанів, які створили в 1870-і з подвійною метою: аби прикрасити ландшафт та аби забезпечити водою коней.

37418505_10209775182415311_459154269052862464_n8_ciderПляшки – майже порожні. Настрій – чудовий.  Вже скоро – нові вулиці, нові історії – в добрій компанії.

 

Екскрурсія: Софія Грабовецька
Фото: Дар’я Мангубі
Сидр та настоянки: Білий Налив
Гуляли: Банько Марія, Лавренчук Марина, Жуковська Марія, Сосюра Ольга

533