Категорії
Часопис

На межі жанрів та стилів: український альманах документального короткого метру

“Український експеримент” – перший альманах українського експериментального кіно. П’ять фільмів оповідають про стосунки між містом та людиною. Головними героями стали: Київ, Бровари, Піски, Лісабон та Лос-Анджелес. Усі короткометражки дебютували на міжнародному фестивалі кіно та урбаністики “86” у Славутичі. Стрічка “Цвєтаєвої та Маяковського” здобула гран-прі, “Перемир’я” — спеціальну відзнаку, а “Дивокрай” — приз глядацьких симпатій.

“Ти не додивишся до кінця” — слоган альманаху приваблює та інтригує, адже що можна не додивитись, коли вже бачив стільки арт-хаусу.

Останнім часом українське кіно все частіше приймає участь у фестивалях короткометражних фільмів: “KISFF” (Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів), “Де Кіно”, “LSFF Wiz-Art” (Львівський фестиваль короткометражних фільмів), Фестиваль кіно та урбаністики “86”, “Відкрита ніч”.

“Мій досвід кіноглядача підказує, що експериментальному жанру зручніше себе проявити в короткому метрі“, — говорить El Parvulesco, режисер фільму “Рожева мапа”. Важко не погодитися.

***

“70 вулиць” — саме стільки їх було з радянськими назвами у Броварах, і саме стільки лишилось на табличках і досі. Картина не залишає глядачів байдужими. Тільки одні не можуть відірвати погляд, а інші закривають очі, або воліють не дивитись на екран, як видно на фото з допрем’єрного показу.

Фільм — це мерехтіння і спалахи, стробоскопічні ефекти та понад 2 000 фотографій. Задля фото- та відеозйомки знімальна група три дні їздила Броварами та фільмувала місто. Тема напрочуд популярна — декомунізація. Вона йде містами та селами, вулицями та проспектами, змінює назву вулиць, але не завжди змінює свідомість людей.

“Никто не забыт – ничто не забыто” мерехтить на екрані й наштовхує на думку, що в процесі декомунізації існують очевидні прогалини. Чи можна назвати роботу Макса Лижова повноцінним фільмом? “На цю тему вже було висловлено кілька зовсім різних думок. “70 вулиць” неодноразово називали відео-артом, тим часом їх продовжують показувати в кінотеатрах, а після великих екранів фільм, зрештою, опиниться в раю на Youtube, де, мабуть найбільше нагадуватиме музичне відео”, — говорить сам режисер.

70-streets_70_vulits

***

“А що, в кращій якості фільм не можна показати?”, – часто з нерозумінням питають глядачі під час перегляду “Рожевої мапи“.

Картина El Parvulesco відзнята на цифрову камеру Canon EOS із застосуванням в роботі об’єктиву принципу камери-обскури. Все це нагадує імпресіонізм, тільки головним героєм є не природа, а місто Лісабон.

“Головною антитезою експериментального кіно стосовно ігрового та документального часто є зміщення акцентів з людини на предмети. Ідеологічно — це така сучасна реакція на кризу гуманізму, який, як ми знаємо з історії, не має внутрішнього імунітету ні від фашизму, ні бодай колоніалізму. Попри те, що в “Рожевій мапі” є персонаж, є історія, є навіть гра, головним його героєм, як ви влучно зазначили, є місто.

Власне місто-головний-герой і є тим предметом, який дозволяє поглянути на соціальну структуру ширше, ніж ми могли б це зробити за допомогою людей-героїв. Лісабон, який грає у фільмі роль частково самого себе, частково узагальненої столиці імперії, — дозволяє поглянути на історію та сучасність колоніальних змагань так, як ми не змогли б це зробити крізь призму приватного людського досвіду”, — коментує режисер. —Крім того, я був дуже вражений, коли дізнався про давній зв’язок Лісабону з Одіссеєм і, мандруючи містом, я розмірковував про те, як вів би себе цей античний герой, якби потрапив в добу пізнього капіталізму, коли навіть найчистіша і найромантичніша подорож перетворюється в пункт споживчого кошика”.

***

Альфред Хічкок сказав, що в ігровому кіно режисер стає Богом, а в документальному Бог — режисером. Тож чи можна вважати документальне кіно мистецтвом? Особливо, коли йдеться про фільмування без постановок, акторів та сценарію. Так знімали “Перемир’я” Валерія Пузика.

“Мене цікавила тиша, запах і дорога додому. Це такі асоціативні запитання, на які в кожного бійця були свої відповіді. Зрозуміло, що запах ми не змогли би передати. Для більшості “дорога додому” — це шлях з позиції у підвал, або до місця дислокації, де хлопці відпочивали. Тиша, казали, найстрашніша, вона наштовхує на думки, що буде після неї. Ось це очікування власне і стало головним мотивом фільму”.

Можна розбити фільм на три етапи зйомки. Персонаж ходить з прикріпленою камерою GoPro протягом дня, потім — фільмування Пісків та місцевих жителів, а на третьому етапі бійці самі знімають: себе, побратимів, якісь речі, важливі для них. Реалістичності надає дихання та серцебиття, випадкові голоси та коментарі за кадром.

Сильна стрічка про оголошене, але міфічне перемир’я, про тишу, яка лякає, і життя, яке продовжується у фронтовій зоні.

***

“Дивокрай” найбільш схожий на те, що ми звикли називати документальним кіно. Тому, мабуть, він і виборов приз глядацьких симпатій на фестивалі у Славутичі. Фільм розповідає про двох українських дівчат, які вирушили шукати кращої долі у США. Цілком нормальна ситуація, чи не так? Але за звичайними героїнями-українками можна роздивитись і життя емігрантів в США, і їхню ностальгію, і ставлення до свого походження. За 25 хвилин картини проходять будні героїні: репетиції у квітковому магазині, виступи для ветеранів, “циганочка” в кафе, гей-парад…

“Життя часто не потребує спецефектів. Головне — встановити контакт з людиною, і вона сама щедро поділиться з тобою своїм світом. Наше завдання полягає в тому, щоб встановити такий контакт і зрозуміти, що в світі нашого героя найбільш характерне і виразне — розібрати його життя на метафори. Ми ніколи не пропонуємо герою робити щось невластиве йому і випадати з автентики світу, в якому він живе. Ми не стільки створюємо реальність, скільки поетизуємо її.

При цьому, ми не відносимо себе до числа документальних шизиків, які шукають правду і намагаються переконати глядача, що камери на знімальному майданчику неначе й не було”,  — говорять режисери Анатолій Ушаков і Наталя Машарова в інтерв’ю Moviegram (онлайн-журнал про кіно).

Текст: Оксана Семенік

Mengapa Scatter Mahjong Ways Terasa Lebih Menegangkan dari Simbol Lain? Memahami RTP Slot Online Lewat Mahjong Ways Tanpa Salah Menafsirkan Angka Apakah Bermain Lama di Mahjong Ways Membuat Jackpot Lebih Mungkin? Benarkah Slot Gacor di Situs NUSAGG Memiliki Jam Khusus? Memahami simbol Scatter cara membaca RTP Mahjong Ways