Категорії
Часопис

Культові страви Києва: історія і сучасність

В День міста згадуємо про гастрономічні символи Києва: розвінчуємо міфи, розповідаємо цікаві історії та, звісно, радимо, де і як все це шукати сьогодні.

Київський борщ

Борщ посів своє почесне місце в пантеоні культових українських страв лише в 17 столітті, в епоху рококо – час розквіту складної аристократичної кухні з безліччю компонентів. Хоча супи з буряком (або буряковим квасом) у Східній Європі готували протягом багатьох століть, борщ в більш-менш сучасному вигляді з’явився лише після того, як в Україні стали популярними картопля, томати й рослинна олія. Але ще протягом довгого часу в різних регіонах країни борщ готували не з картоплею, а з пшоном, а замість томатів використовували сирівець – різновид квасу.

***

Рецептів борщу – безліч. В середньому кожен з них налічує близько 20 компонентів. Ще одна унікальна риса борщу – поєднання різних засобів термічної обробки продуктів: продукти варять, смажать, пасерують, тушкують та маринують. Все це забезпечує неймовірний баланс смаків – від солодкого до кислого та гострого.

***

Борщ був основою будь-якого старокиївського обіду. При чому чим багатшою була родина, що приймала гостей, тим більшу кількість різновидів борщу подавали водночас. Тобто протягом одного обіду люди могли куштувати 4-5 видів борщу. Наприклад, борщ з гускою, борщ з лящами та часником, борщ, заправлений пшоном та товченим салом… До всього цього – сухарі, калачі та пампушки.

борщ_1

Шевченко у своєму «Щоденнику» неодноразово згадує борщ, який готували його київські знайомі. Йдеться про борщ з сушеними карасями, свіжою капустою та безліччю приправ. Він настільки припав до душі поету, що кожного наступного візиту до Києва він просив готувати його саме за таким рецептом.

***

Один з найбільш складних рецептів борщу готується відразу на трьох бульйонах. Перший бульйон вариться на кістках, другий – на овочах з додаванням кардамону та яєць, третій на суміші яловичини, телятини та свинини з додаванням сморчків. Всі вони замішуються разом з квасом, капустою, печеним буряком та вишнею.

***

При монастирях, зокрема при Києво-Печерській лаврі, монахи готували чудові пісні борщі – з різними видами риби, зокрема – з осетром.

***

1914-ий рік. В місті з’являються дивні афіші з надписами («Я! Танго з коровами», «Я! На флейте водосточных труб», «Я! Доитель изнуренных жаб»). Це було турне футуристів: Каменського, Маяковського та Бурлюка. Звісно, без скандалів не обійшлося. По-перше, під час поетичних читань Маяковський назвав київського губернатора «лисою яловичиною».

По-друге, обідаючи в ресторані на Хрещатику, вимагав від офіціанта налити борщ в тарілку, що стояла догори дном. На зауваження, що це неможливо, різко відповів, що «В поезії можливо все».

***

Якщо перерахувати головні особливості саме київського борщу, то вони будуть такими. По-перше, київський борщ завжди готували щонайменше з двох видів м’яса, віддаючи перевагу яловичині, а не свинині. Головними приправами були лаврове листя, чорний перець, в’ялені груші та чорнослив. Саме такий борщ – з чорносливом, грушами та кількома видами м’яса зараз, наприклад, готують в «Канапі» (цей ресторан можна знайти в Києві та у Варшаві).

DW3A7614

 Борщ зі свинячими вушками, грушею та чорносливом в «Канапі» (в Києві і в Варшаві).

Котлета по-київськи

У котлети по-київськи безліч попередників. По-перше, французькі страви по типу «марешаль» – різноманітні котлети в паніровці, фаршировані трюфелем чи іншими делікатесами. По-друге, котлета де-воляй – з курячої грудки, в яку вставляли кістку. Цю котлету також смажили в паніруванні, а фарширували кнелями чи кульками з іншого виду м’яса. Дещо схожими були і пожарські, і новомихайлівські котлети, які готували зазвичай з каплунів. І це лише на території Європи.

Дещо пізніше, в 30-і роки 20 століття, подібна страва поширилася в США – йшлося про курячу грудку, фаршировану вершковим маслом – страву, що ніби мала київське коріння. Все ж «зійшлося» в 1947 році, коли офіційно було вперше приготовано справжню котлету по-київськи. Вже за 10 років вона з’явиться в меню всіх ресторанів при готелях «Інтурист», а згодом розповсюдиться світом і стане найбільш впізнаваною київською стравою.

 

котлета по-киевски_1

Як визначити справжню котлету по-київськи? Вона має бути приготована з цілої курячої грудки та першої фаланги крила, м’ясо має бути соковитим, панірування – хрустким і тонким, а вершкова серединка – рідкою, щоб витікати при розрізанні. Насправді, з технологічної точки зору, приготування котлети по-київськи – досить складна справа.

***

Як правильно їсти котлету по-київськи? Обережно зробити надріз, взяти за кісточку та полити пюре (в ідеалі – трюфельне) цією сумішшю масла з травами та м’ясного соку. Відрізати невеликі шматки соковитої курки в паніруванні та їсти їх з ніжним пюре та соусом. Так можна відчути складний, але напрочуд приємний баланс смаків та текстур.

Де спробувати? В ресторані Chicken Kyiv. Тут готують справжню котлету по-київськи – за всіма правилами, та подають її з трюфельним пюре та салатом. Також котлету по-київськи можна знайти в «Останній Барикаді» і ресторані «Канапа» (в Києві та в Варшаві). В «Канапі» готують сучасну версію котлети – з фазана, а також ще варіант «голої» котлети по-київськи – в хрусткій шкурі, але без панірування.

chicken_kyiv_new

Котлета по-київськи в ресторані Chicken Kyiv

Київський торт

Вважається, що київський торт виник в результаті помилки – ніби працівники кондитерського цеху забули постави білок в холодильник, а виправити це вирішити, намастивши сухі білкові коржі кремом.
Правда, співробітники фабрики імені Карла Маркса (зараз – Рошен) кажуть, що все це – не більш ніж легенда, а на розробку рецепта торту, який стане символом міста, було витрачено багато років.

Якби там не було, вперше київський торт зробили в 1956 році, а в 1973 рецепт запатентували.

В різні часи в білкові коржі-меренги додавали різні горіхи – від кеш’ю до арахісу, але традиційним став варіант з фундуком.

Зараз в ресторанах, крім традиційного київського торту, подають його міні-версії – тістечка у формі торта, зроблені за таким самим рецептом – з ніжних білково-горіхових коржів та крему «Шарлотт».

33326898_1779875712060682_3015518210926575616_n Київський торт в ресторані “Барсук“

Генеральське сало

Кияни традиційно любили сало та багато вживали його.

Десь у 18 столітті навіть виникла мода на «міське свинарство»: мешканці тримали свиней не лише на околицях, але й в самому центрі. Тож до кінця 19 століття можна було спостерігати таку картину: свині вільно гуляли Хрещатиком або порсалися в калюжі біля Софійського собору.

Штрафи та скарги не допомагали. Міщани почали слідкувати за своїми тваринами лише тоді, коли поліція просто вбивала свиней, що гуляли без власників – а отримане м’ясо передавала для годування мешканців київських в’язниць.

Найбільше кияни цінували «генеральське сало» – з тонкими смужками м’яса.

Один з популярних київських десертів – сало в шоколаді. Він вже протягом 5 років подається в Канапі на Андріївському узвозі. Крім того, нещодавно Канапа та Канапка-бар почали пропонувати нові шоколадні цукерки – з ферментованим часником, з кінзою, грибами, і з копченим салом, зокрема.

33535077_1781496508565269_664308900979277824_n

Шоколадні цукерки з салом, часником, грибами, кінзою – в “Канапка-барі“

Київські цукати

Перша згадка про київські цукати припадає на 14 століття, однак київське сухе варення «сформувалося як бренд» лише наприкінці 18 століття.
В 1751 році імператриця Єлизавета Петрівна навіть спорядила спеціальну гастрономічну експедицію до Києва, аби замовити 62 пуди варених в цукрі фруктів, а також дізнатися секрети місцевих рецептів.
З того часу київські цукати почали регулярно купляти для імператорського столу: чорнослив зі сливи-угорки, абрикоси, персики в цукрі, волоські горіхи в цукрі, тощо.

Найсмачнішими вважалися цукати, які виробляли на Подолі.

Майстринь, які виробляли їх, біло кілька – і вони по черзі отримували звання найкращої. В середині ж 19-ого століття завдяки агресивному маркетингу історія київського сухого варення асоціювалася вже безпосередньо з Аркадієм Балабухою, відомим кондитером та фабрикантом, який не лише протягом кількох десятиліть виробляв цукати, але щедро платив всім журналістам міста, аби вони писали про те, що ніби це він і винайшов ці легендарні київські солодощі.

***
Кілька відомих київських обідів

Обід у Матвія Андрійовича Байкова, професора сільського господарства (1830-і роки)

Аперитив: чарка хересу. Закуски: грузді, зелений сир, швейцарський сир та паюсний кав’яр, редька, окіст, гусячі грудки, сир брі, вершкове масло у вигляді золотавого ягняти, сосиски та ковбаси. Перше: борщ на свинячому салі зі свининою – в горщиках. Друге: гора раків по-київськи, салат з індичкою та фісташками. Фруктовий салат з квашеною капустою, огірками та ягодами, а також яблучний пиріг з вершками.

Київське чаювання (початок 19 століття)

Чаювання було особливою, поважною справою, що збирала всю родину та гостей. До чаю, який готували в самоварі, подавали виноград, суницю, малину, малину, смородину, груші та лимони. Їх їли окремо або кидали в чай, аби додати йому аромату та нових відтінків смаку. Також подавали бублики, сухарі та варення. Господиня особисто відкривала спеціальним ключем банку з цукром та відміряла для кожного свій шматочок «цукрової голови». Цукор, як і чай, був надзвичайно дорогим. Наприклад, кілограм рафінаду коштував 5 рублів. За ці гроші можна було місяць знімати в Києві величезні апартаменти або купити двох телят.

Обід в київських монастирях (середина 19 століття)

Закуски: вино, кав’яр. Сир, свіжа та солона риба. Потім – хліб, квас, мед, борщ з рибою, юшка. Каші, смажена риба. У свята – осетрина. Пироги з рибою, капустою та грибами та інша смачна випічка (за Лаврськими пирогами ходили через все місто, адже вони вважалися найкращими).

Меню ресторану при готелю «Англійський» (1869 рік)

Спаржа, курча, суп з раками, стерлядь, яловиче філе, морозиво з гарніром.

Меню кондитерської та кав’ярні Семадені (1877 рік)

Какао, шоколад, цукерки, прохолодні напої, торти, ананаси з вершками, фісташкове морозиво, печиво, тощо…

При підготовці використано матеріали книги Анатолія Макарова “Стиль жизни, нравы и вкусы старого Киева”

Колажі: Оля Сосюра
Фото: Руслана Олексієнко, Даша Мангубі, Аня та Олена Лобанова

Mengapa Scatter Mahjong Ways Terasa Lebih Menegangkan dari Simbol Lain? Memahami RTP Slot Online Lewat Mahjong Ways Tanpa Salah Menafsirkan Angka Apakah Bermain Lama di Mahjong Ways Membuat Jackpot Lebih Mungkin? Benarkah Slot Gacor di Situs NUSAGG Memiliki Jam Khusus? Memahami simbol Scatter cara membaca RTP Mahjong Ways