Продовжуємо створювати для вас «сидрові маршрути». Разом з гідом Софією Грабовецькою та командою “Радіо ОБ” знаходимо цікаві історії міста та відкриваємо Київ наново.  З початком осені заходимо до “Білого Наливу” не лише по авоськи з сидром та настоянками, але й за гарячим пряним пуншем — і вирушаємо знайомими-незнайомими вулицями.

1. Старт маршруту. Білий Налив (Хрещатик, 23а)

Початок нашої зустрічі залишається незмінним — це «Білий Налив» на Хрещатику. Місце сидру, хот-догів, найкрутіших черг та вуличних вечірок в режимі нон-стоп.

Наразі тут можна взяти не лише «скажену алко-авоську» (199 гривень), але і гарячий пунш (29 гривень).

До речі, в черзі стояти тепло та весело – біля «Наливу» з’явилися обігрівачі.

Тож ми з’їли по хот-догу, «затарилися» пуншем та авоськами та вирушили блукати надвечірнім містом.

 2. “Будинок з зіркою” (Хрещатик, 25)

«Будинок з зіркою» — споруда, якою захоплюються та яку відверто ненавидять. В будь-якому випадку, не помітити її неможливо. Побудували цю «сталінську висотку» в 1954.

Будинок аж до 1981-ого року був найвищим в Києві.

Наразі відомий ще тим, що в ньому проживає Андрій Данилко aka Сердючка. Тут залишаємо простір для жартів про зв’язок між зіркою на шпилі та дивакуватим капелюшком космо-діви.

І ще один факт: сходи біля будинку – справді легендарні. Коли в «будинку з зіркою» працював кінотеатр «Дружба», біля них збиралося безліч людей – тут призначали зустрічі, знайомилися, відпочивали.

До речі, вже скоро тут має з’явитися місце, яке з великою ймовірністю відродить цю традицію)

3. Готель “Номери Кане” (Хрещатик, 40/1)

За банерами майже неможливо розгледіти красивий будинок в стилі пізнього класицизму, який нам на фото та малюнках показує Софія.

Історія будівлі на розі Хрещатика та Хмельницького і справді непроста. ЇЇ створено наприкінці 19 століття – за проектом Володимира Ніколаєва на гроші французького підприємця Жана-Батиста Кане.

На першому поверсі розташовувалися магазини (зокрема, славнозвісна американська компанія «Зінгер», яка забезпечила половину наших прабабусь швейними машинками), на другому – «номери», готель та недорогий хостел.

Тут в різні часи, до речі, проживали Михайло Врубель, Іван Карпенко-Карий та гетьман Павло Скоропадський.

Це одна з небагатьох довоєнних київських споруд, які можна побачити, гуляючи Хрещатиком. В 30-і роки цей будинок перетворився на гастроном. У 2007-му його закрили на реконструкцію, у 2017-му тут виникла пожежа. Наразі майбутнє будинку під питанням,  хоча власники обіцяють відновити його.

4. Бессарабський ринок (Бессарабська площа)

Ще в середині 19-ого століття на місці Бессарабської площі були постоялі двори та циркові балагани. Стихійний ринок виник трохи пізніше і, якщо чесно, трохи бентежив місцеву громаду. Тож було вирішено створити більш-менш пристойну площу та великий критий ринок на ній.

Цікавий факт:

З будівництвом Бессарабського ринку пов’язана феєрична фінансова історія. Гроші на такий проект заповідав місту відомий цукровий магнат Бродський: обіцяв 500 000 рублів за тієї умови, що місто 4,5% від цієї суми буде витрачати на благодійність (опікування лікарнями тощо).

Аби отримати гроші на ринок і водночас позбавитися зобов’язань щороку виплачувати понад 22 500 рублів з бюджету, громада міста з допомогою юриста Авраама Гольденберга вигадала неабияку схему – з випуском та перепродажем цінних паперів і ще безліччю операцій. Фінансову модель розрахували аж до 1971-ого року.

Правда, вже з початком революції в 1917-му все це втратило будь-який сенс.

Так або інакше ринок побудували – до того ж, «за останнім словом техніки». Від проекту публічної бібліотеки на території ринку відмовилися, зате на першому поверсі встановили перше в місті потужне надсучасне холодильне обладнання, яке змінило систему логістики та дозволило продавати щодня свіжі делікатесні продукти.

Цікавий факт: з цією холодильною кімнатою пов’язана і дещо моторошна історія: в 30-і роки тут (звісно, секретно) розташовувався центр судово-медичної експертизи, тож сюди звозили мерців з усього міста.

Однак менше з тим. Краще подумаємо про те, що зараз на Бессарабці можна не лише купити продукти (традиційно – недешеві), але й добре поїсти (чудовий фудкорт таки працює) і підемо роздивлятися деталі.

Наприклад, маленькі темні балкончики, а поряд – дещо дивакуваті риби.

До речі, свіжу рибу та кав’яр на Бессарабці продавали завжди. А з недавніх пір одеською рибкою можна перекусити поряд – в тематичному ресторані «Любчик».

5. Старовинний будинок від італійця (Крутий узвіз, 4)

До речі, навпроти «Любчика» знаходиться цікавий двоповерховий будинок, один з найстаріших в цій частині міста. Він побудований Людвіком Станзані – італійцем за походженням.

Дерев’яний прибудований балкон теж старовинний, він існує від 1848-го.

6. “Пале Рояль”(Басейна, 1/2)

Будинок з «Пузатою хатою» колись був готелем «Пале Рояль». Його постійними мешканцями здебільшого були актори – відомі і не дуже.

7. Готель “Оріон” та фінансові витрибеньки

На місці «Арени» була студентська поліклініка і  фешенебельний готель «Оріон».

Цікавий факт:

З цим готелем пов’язана захоплююча та сумна фінансова історія. Його побудував Олексій Данилевський, власник компанії «Данилевський і Ко». Він давав кредити, приймав гроші «під відсотки» та завжди пропонував найвигідніші умови. Система здебільшого працювала не на розрахунках, а на «чесному слові». І ось коли банкрутство було близьким як ніколи, Данилевський вирішив інвестувати останнє в побудову «дохідного дому» – чи не найбільш популярний бізнес на початку 20-ого століття. Однак, врешті-решт, він таки збанкрутував. Проте, на відміну від колег по ринку, не втік за кордон, а, за переказами, сам прийшов в поліцію.

8. Синя рука

Про «синю руку» (зігу, сексуальні практики та затримку опалювального сезону) пожартували вже всі.

Насправді ж ця рука – Moving Monum ents частина проекту румунського художника Богдана Раца. Наприклад, подібна червона рука є Ліверпулі, а червона нога – в Будапешті.

 

9. Premier Palace (бульвар Шевченка, 5-7/29)

Тут все просто: один з найдорожчих та найдавніших готелів міста.

Понад 100 років тому готель побудували як еталон абсолютної розкоші. Тут було центральне опалення, електрика та навіть ліфти.

В переліку відомих гостей сотні імен: від Олександра Вертинського до Девіда Лінча.

Цікавий факт:

На фото ви бачите еркер – це частина приміщення, яка виступає з фасаду. Історично еркери з’явилися у фортечних спорудах. По-перше, з них було легше цілитися у ворога і тримати оборону. По-друге, такі «виступи» використовували як туалети, відходи з яких падали не «під ноги», а за межі кріпосних стін.

9. Національний музей Тараса Шевченка / палац Терещенка (бульвар Шевченка, 12)

Коротко: один з палаців Терещенка, 47 кімнат і 40 камінів. А зараз – музей та культурний центр, який налічує 87 000 експонатів.

Цікавий факт:

На балконі можна побачити янгола. Це – “янгол доброти”, створений за підтримки посольства Литви в Україні.

10. Дім-колодязь (Терещенківська, 13)

Поряд з чудовим Музеєм Ханенків (певні, ви там вже були – тож просто нагадаємо, що там є чудовий внутрішній дворик, в якому відбуваються концерти) є чудовий дім-колодязь. Такі будинки типові для Санкт-Петербурга, однак у Києві їх зовсім небагато. Нам пощастило потрапити на квадратне подвір’я, подивитися на зоряне небо, окреслене модерними стінами, а навіть потрапити у під’їзд, який (з картинами та ліпниною) цілком відповідає настрою місця.

11. Секретні мозаїки та сквот (Терещенківська, 17)

Ці дещо дивакуваті мозаїки знаходяться у внутрішньому дворі музею Ханенків, а побачити їх можна, зайшовши на Терещенківську, 17. Щоразу викликають відчуття раптової знахідки.

До речі, в цьому ж подвір’ї – один із найбільш відомих та популярних сквотів. Squat 17b yard – місце сили для вільних духом та закоханих у мистецтво.

12. Парк Шевченка

Незмінний. Улюблений. Будь-якої пори року тут можна зустріти дідусів за грою в шахи, закоханих на лавках і просто щасливих людей – з пуншем та сидром.

Екскурсія: Софія Грабовецька
Фото: Дар’я Мангубі
Сидр та настоянки: Білий Налив
Гуляли: Банько Марія, Нікіта Панасюк