Денис Брощинський, співзасновник фундації соціальних інновацій “З країни в Україну” – про Схід, Захід та шлях, який може нам дати шанс.

Коли говорять про Схід, дуже часто порівнюють Схід із Заходом, з Центральною Україною. Крім шкоди, такі порівняння нічого не несуть. Треба порівнювати сьогодняшній день із вчорашнім. І ось у цьому порівняні є дуже велика різниця. Шлях, який за ці два рокі пройшов Донбас, і шлях інших регіонів України дуже відрізняються і за відстанню, і за складністю. І саме тут перевага у Донбаса.

За ці роки роботи на Сході ми зрозуміли, що масштаб стереотипів безпосередньо залежить від обсягу неінформованості.

Є таке прислів’я – “святе місце не бува порожнім”. У людини завжди є певні святоглядні очикування і є певні культурні потреби – в дозвіллі, в самоідентифікації. І якщо в цьому напрямку держава нічого не робить, то такі потреби задовільняються тим, що є під рукою.

Бандити при владі, совкова споживацька культурна традиція і антиукраїнська риторика й призвели до того, що шансон, російська поп-музика найнижчого гатунку, дні міст в стилі “Дня горілки з оселедцем” стали культурно-масовим трендом, який і споживали тривалий час в різних регіонах України, і, можливо, найбільше саме на Сході. Тому, коли була взята вимушена пауза в цьому тотальному святі пошлості, наші культурно-просвітницькі проекти і стали тим ковтком свіжого повітря, на який так довго очікувала меншість, і якому так здивувалася більшість.

А здивувалася тому, що в такій концентрації на цих територіях подібного просто не було.

Сотні людей по всіх містах географії  наших проектів розповідали нам про те, що такого з ними ще ніколи не траплялося – не виступали майстри українського бойового гопаку, не витинали на старовиних ткацких станках одяг посеред центральних площ, не лунала сучасна українська електрона музика на півміста в суботній день, не проводилися дитячі конкурси за мотивами українскьких казок для всіх бажаючих, не вистроювалися 7-8 сотень дітей в черги в містечки майстрів, не демонструвалися найкращі українські стартапи.

І коли пересічний житель Костянтинівки або Покровська, Кривого Рогу чи Старобільска усвідомлював, що все це відбувається з його містом впродовж одного дня, саме в цей момент ми отримували шанс надати той самий поштовх для зміни свідомості, допомогти в пошуках нової точки для самоідентифікації.

Щодо ідеї “Відкривай Україну” – як і багато інших проектів, цей проект виник з “полів”, коли ми почали багато спілкуватися з людьми на Сході і побачили, що діти дуже мало знають про українську культуру, традиції, історію. Тож ми вирішили “відкрити” для них нашу країну, але ж ми тоді не знали, на який пласт проблем ми потрапимо з нашим відкриттям. Ми не знали, що цей проект нас занурить настільки глибоко в проблематику рівня і якості середньої освіти в Україні. Ми припустилися багатьох помилок в першому проекті, багато чому навчилися, але й отимали неймовірні результати: команди шкіл повністю зруйнували “стіни”, що створювує різниця у віці – учні різних класів прцювали разом, діти почали дивитися на дорослих як на людей з тієї ж самої планети, а найглововне, що багато з них почало ставити собі дуже цікави запитання – Що вони хочуть від школи? Чим їм правді подобається займатися? Чому вони хочуть поїхати зі своїх маленьких містечок?”

Тепер хочемо помножити результати на 100.

Що таке освітній проект “Відкривай Україну”?

Освітній проект фундації соціальних інновацій “З країни в Україну”, який має на меті півдищення якості освіти та реальні позитивні зміни – на рівні школи, міста, країни –  завдяки спільним зусиллям модераторів та школярів з різних міст.

Участники проекту нараховують 270 малих міст (з населенням 10-250 тис., за виключенням обласних центрів). У кожному з цих міст від 6 до 32 шкіл, і кожна школа – це одна команда, тому загалом планується участь 1000-1500 команд. У кожній команді буде 16 осіб: по 3 учня з 7, 8, 9, 10, 11 класів та вчитель-модератор. Загалом біля 20000  учасників проекту “Відкривай Україну”. Завдання кожної команди та проекту в цілому – зробити життя в місті цікавішим та комфортнішим.

Хто здійснює цей проект?

У реалізації проекту допомагатимуть волонтери. “Хоча в Україні немає волонтерської мережі, на одне місце було по 20-30 заявок. Але це все одно недостатньо для критичної маси”, – розповідають учасники проекту. Волонтери – посередники між дітьми та владою, вони не вчителі і не батьки, а друзі.

Оскільки навчання здійснюватиметься на онлайн-платформі, викладачів як таких не буде, але плануються цикли лекції віх професіоналів з різних галузей.

Як буде реалізовуватися проект?

На першому етапі потрібно змінити щось у своїй школі. Розпочати з ідеї та навчитися її формулювати, втілювати у життя. Другий – зробити життя в місті комфортнішим. Після того, як діти реалізують свій проект в одному з 6 напрямків (навколишнє середовище, медійний напрямок, соціальний, урбаністика та здоровий спосіб життя), розпочнеться відібір до півфіналу. Усі роботи та проекти можна буде переглянути на сайті, а голосуватимуть лайкамиусі охочі. У півфінальній частині по відзнятим відео судитимуть незалежні експерти, а фінал відбуватиметься у вигляді гри.  Приз: або реалізація більш маштабного проекту, або гроші. Найкращі учні поїдуть на стажування закордон.

Навіщо цей проект?

Сьогодні після школи майже всі активні випускники їдуть із малих міст – до обласних центрів, столиці або закордон. Вдома вони не бачать перспективи для розвитку. Щоб розбудувати та покращити власний дім, підліткам не вистачає віри у себе та свої сили. Саме це і хоче змінити “З країни в Україну”

За словами ідейника проекту, активіста, громадського діяча, музиканта Дениса Блощинського: “У процесі виконання проектів учасники отримають потужну програму навчання: робота в команді, критичне мислення, системне мислення, робота з ідеями, проектний менеджмент та комунікації. Всі ті навики, які дуже потребують не лише діти, а і дорослі”.

Слідкувати за розвитком проекту

Записала Оксана Семенік