Категорії
Часопис

Цимес історії. Їжа 90-их, comfort food та постмодернізм від гастрономії

В заключній частині «Цимесу історії» розповідаємо про те, як Керрі Бредшоу підсадила півсвіту на капкейки, про макарони з горілкою та інші дивакуваті культові страви, про шалений джанк-фуд 90-их, про те, як Хестон Блументаль перетворив кухню на хімічну лабораторію, Девід Чанг шукав універсальну теорію смаку, а Массімо Боттура поєднав традиційні італійські страви та постмодернізм.
Спочатку – щось подібне до таймлепсу. Коротко означимо, які страви вважалися найбільш популярними в різні роки.

70/80-ті  роки

Після того, як в 70-ті США та взагалі західна півкуля відкрили для себе принади французької та італійської гастрономії, мільйони господинь почали готувати пасту, яйця бенедикт на сніданок та кіш-лорени у всіх можливих варіаціях.

madonna

Епоха ж Мадонни та Бон Джові подарувала світові безліч страв з ківі, а також коктейль з креветок, істерію на тему шоколадних трюфелів, зростання популярності суші та чудовий рецепт під назвою penne alla vodka.

Йшлося по пасту, яку готували з вершками, подрібненими томатами, порчеттою або ж сосисками та горілкою, хоча в оригінальному рецепті для соусу, звісно, мала використовуватися граппа.
pastaЯйця бенедикт та паста в ресторані “Барсук”

Суші поза межами Японії

І повертаючись до суші: не зайвим буде нагадати, що популярні роли Каліфорнія та Філадельфія цілком очевидно виникли далеко за межами Японії.

За право вважатися винахідниками ролів «Каліфорнія» змагаються два шефи – Хідеказу Тоджо з Ванкувера та Ічіро Машіто з Лос-Анжелесу.

Як би там не було, вони вперше подали гостям роли, заховавши норі всередину та додавши до них м’ясо краба та інші продукти, які подобалися мешканцям американського континенту. Це відбулося на початку 70-их, а у 80-і такі ж роли почали готувати по всьому світові і навіть в самій Японії.

sushi

Хідеказу Тоджо (джерело), ролли “Каліфорнія” в ресторані RONIN

Роли «Філадельфія» з’явилися тоді, коли американці вже перестали з пересторогою ставитися до японської кухні.

Винайдене у 80-і поєднання м’якого сиру, рису та рибу швидко почали називати match made in heaven. Й досі ці ролли залишаються одними з найбільш впізнаваних та популярних у світі.

Правда, їм на п’яти наступає відносно новий тренд Nikkei, несподіване поєднання японської та перуанської гастрономії, в арсеналі якого не лише такі страви як севіче та тірадіто, але  й роли з бататом або ж суші, до складу яких можуть входити такі незвичні для японської кухні інгредієнти як гострий перець халапеньйо, грейпфрут, яловичина, перепелине яйце тощо…

До речі, страви в стилі Nikkei вже кілька років як готують і в Києві. Зокрема, в японсько-перуанському ресторані RONIN.

DW3A1563

Nikkei-суші в ресторані RONIN

90-ті роки

Але повернемось у 90-і до не таких вишуканих, але не менш дивакуватих гастрономічних винаходів.

В США в цей час домогосподарки готували тирамісу та стейки, заклади експериментували з вегетаріанськими бургерами, люди масово почали займатися аеробікою, і вперше з’явилося щось схоже на healthy fast food та нібито корисні та легкі напівфабрикати.

healthy
В пострадянських країнах, звісно, не було таких проблем, як пошук рецепту смачного бургера без м’яса. А якщо вони й були, то саме через брак їжі, а не через увагу до сантиметрів на талії.

Люди виживали як могли, і, звісно, легше всього доводилося тим, хто мав дачу з городиною або ж родичів у селі, які передавали картоплю, фрукти, курей чи навіть кроликів.

Це був, звісно, не голод, але достатньо скрутні часі, коли тижневий раціон родини міг складатися з макаронів з цукром або ж з пачки локшини швидкого приготування, яку іноді примудрялися ділити на кількох людей.
Імпортовані смаколики 90-их, що з них шаленіли діти, у сучасного покоління Z, яке з дитинства вміє рахувати калорії та відрізняє мілкшейк від смузі, мабуть, викликали б суперечливі почуття.

Ну, ви й самі все пам’ятаєте: бутерброди з маргарином Rama, печиво Wagon Wheels, жуйки з динозавриком Жевастиком, жувальні гумки Turbo та Love is…, максимально ненатуральні порошкові напої накштал Zuko, Invite і Yupі та цукерки з лимонною кислотою всередині.

564972

Я, наприклад, згадую, як найбільш гепнуті школярі знюхували цей білий порошок з дзеркал, імітуючи життя дорослих та знаменитих, а особливим шиком було не просто їсти суху «Мівіну», але й окремо висипати на кінчик язика гостру приправу з пакетика. Не знаю, як ми взагалі вижили з такими розвагами.

90

2000-і

Початок 2000-их характеризувався новим бумом дивакуватих солодощів. Так, наприклад, весь світ із захопленням спостерігав, як Керрі Бредшоу та її подруги з серіалу «Секс у великому місті» раз за разом поглинали різнокольорові капкейки з пекарні “Магнолія”, в яку, до речі, і 20 років потому важко потрапити без черги.

14361471_10154567518596204_3069451475161018471_o

Comfort Food

В 2002-ому люди в Америці знову звернули увагу та концепцію comfort food – ностальгічної їжі з дитинства, яка, на думку деяких дослідників, викликала у людей таке ж відчуття надійності та безпеки, як обійми мами.

На столи повернулися макарони з сиром, піца, м’ясні рулети та курячі пироги. Багато хто пов’язує це з трагічними подіями 11 вересня, після яких американцям необхідно було знову знайти ґрунт під ногами, і проста їжа з дитинства давала ілюзію того, що все добре і можна нічого не боятися.

Low–carb diet

Але це тривало не довго. Вже в 2003-ому всі домогосподарки зачитувалися новеньким бестселером про те, як зменшення кількості спожитих вуглеводів може призвести до омріяного схуднення та взагалі щастя, здоров’я та тіла як у найкращих серфінгістів в Маямі. За даними опитувань за рік після виходу книги щонайменше 10% американців вже дотримувалися лоу-карб дієти.

Середина 2000-их – це тотальне домінування мережі Starbucks і перетворення ранкової чашки макіято на необхідність. Правда, й це не триватиме довго. Третя кавова хвиля кав’ярень зі specialty кавою, свіжою обсмажкою, пуроверами та аеропресами вже чатує, аби потрохи роз’їдати великі мережі і привчати людей до більш свідомого споживання.

foto-pixabay_rect_b45eb3a4be48459177ff7224b6b2f8f2

Healthy food

Середина 2000-их – це той бум корисної та органічної їжі, який, наприклад, зовсім нещодавно перетнув океан та дістався України. Саме тоді все гучніше стали роздаватися голоси, які критикувати не лише фастфуди, але й взагалі промислове виробництво їжі.

З’явилося поняття «локавор» – людини, яка харчується продуктами, які були вирощені безпосередньо в тій місцевості, де вона живе. До речі, наша дієта 90-их, коли ми купляли овочі та м’ясо «у бабусь» або отримували пакунки з їжею від родичів, була цілком локаворською.

Водночас усі зненацька відкрили в собі алергію на глютен (як насправді є у дуже обмеженої кількості людей у світі) і почали переходити на цільнозернову дієту.

І далі «почалося»: 2011-ий – світ «підсідає» на хумус, 2014 – кіноа, 2015 – тотальне панування авокадо. Крім цього, світ закохується в кейл та матчу. За кожним з цих продуктів стоїть величезна команда маркетологів.

Overcado

До речі, приклад з популярністю авокадо вже став хрестоматійним.

product-packshot-Avocado

За останні 20 років світовий обсяг споживання авокадо зріс утричі.

Ще в 80-і стиглий авокадо можна бути зустріти хіба що в найбільш дорогих ресторанах, а на полицях магазинів лежали малоїстівні плоди – настільки тверді, що, здавалося, їх можна було розрізати тільки за допомогою мачете. Більше того, люди взагалі з пересторогою ставилися до «алігаторової груші» і скаржилися на те, що на солодку грушу це зелене абищо зовсім не схоже.

Все змінилося. Тепер це один з найбільш «інстаграмованих» і обожнюваних продуктів у світі. Настільки, що в англомовному Інтернеті навіть з’явився термін overcado. Справді, забагато авокадо.

Що ж це спричинило? Само собою, багатомільйонні маркетингові кампанії зі зміни іміджу авокадо (така, наприклад, проводилася в Великобританії з 1984-го по 2013 рік і обійшлася в кілька мільйонів фунтів стерлінгів). Але це ще не все.

«Спусковим гачком» для цієї хвилі популярності стали важливі публікації вчених про те, що, по-перше, не всі жири однаково шкідливі, а, по-друге, про те, що в авокадо якраз і містяться тільки безпечні мононенасичені жири. А крім них – ще сила-силенна корисного: залізо, вітамін В2, олеїнова кислота. Так що авокадо – це красиво, смачно і дійсно healthy.

Цю ідею кілька років тому стали активно просувати через lifestyle блогерів і ось – ми вже не можемо уявити собі сніданок без авокадо-тостів.

Chef31

До речі, у всій цій healthy-вакханалії був один період кроку назад. Принаймні, в США. Це сталося після економічної кризи 2008-ого. Знову ж таки, людям з іпотекою було не до трендових продуктів, хотілося простих і не дуже дорогих насолод. І знову в меню кафе та на родинні столи повернулися ностальгічні страви, а ще з’явилися фуд-траки – такі, як ми бачили в кіно по типу «Кухаря на колесах».

Люди втрачали респектабельну роботу, на останні гроші купували машину, яку перероблювали під мобільну кухню, і починали їздити містами, готуючи бургери або такос. Звісно,  що виходило не у всіх. Але щасливчики, яким це вдалося, сформували новий стиль громадського харчування.

Світ гастрономічних ідей

Паралельно з фуд-траками твориться історія і в найкращих ресторанах світу. В 90-і Ферран Адрія в іспанському ресторані еlBulli та Хестон Блументаль розроблять те, що в пресі називатимуть «молекулярною» кухнею, хоча насправді все буде значно складніше та цікавіше.

3_6

Ферран Адрія

Ферран Адрія – це провокаційна гастрономія. Звісно, з максимальним використанням інноваційних технологій.

Це людина, яка може перетворити на еспуму – або ж піну – все. Піна з грибів, піна з буряка, піна з м’яса – все це складові його культових страв.

Блументаль пішов ще далі і почав працювати з поєднанням смаків та запахів на хімічному рівні. Його кухні більше схожі на науково-експериментальні лабораторії. У 2002-му в його ресторані вперше подали морозиво з бекону та яєчні, а в 2006-ому він опублікував «Положення про нову кулінарію», в якій закликав використовувати весь спектр сучасних технік, але поважати традиції, експериментувати, однак не виключно заради задоволення власних амбіцій, але для того, аби покращити страву. Одна з його найвідоміших знахідок – страва «Мандарин». Вона й справді має вигляд мандарина, але зроблена з гусячої печінки. Надихнувшись середньовічною концепцією страв-ілюзій, він створив цілу серію таких «фруктів». Наприклад, виноград з хамону.

3hestonES1612b

Хестон Блументаль

Крім того, в своїх ресторанах він активно розробляв ідею мультисенсорної гастрономії, яка має впливати на всі органи чуття. До речі, чимось дуже подібним ще в 30-і роки займався італійський футурист Томазо Марінетті.

Блументаль досліджував і досліджує, як впливає на відчуття смаку звуки фонтану або цикад, запах лаванди, що вривається крізь відкрите вікно, та, врешті-решт, як на страву впливає її назва та очікування гостя від неї. Кількість його ідей вимірюється сотнями, і безліч з них вже давно інтегрували у свої рецепти кухарі з різних країн світу.

І ще кілька важливих для світової гастрономії концепцій.

У 2000-му році Фергюс Андерсон видав свою книжку «Від носа до хвоста», в якій виклад дуже важливу концепцію.

Ідея полягає в тому, що якщо ми вже вбиваємо тварину – наприклад, корову, аби її з’їсти, то цілком логічно було б їсти всі її частини, а не лише кілька філейних шматків.

Він привернув увагу до субпродуктів і до того, наскільки смачними вони можуть бути. І якщо раніше нирки, шлунки та хвости подавалися, коли йшлося про дуже традиційну рустикальну або ж бідняцьку їжу, то зараз вони, нарешті, знайшли для себе місце в меню ресторанів.

MEATliquor-and-Fergus-Henderson-create-the-Brain-Burger_wrbm_large

Фергюс Андерсон

В 2012-ому ця концепція зрезонувала з ще однією root-to-shoot – інтеграції овочів у страви. Кухари вирішили, що досить розглядати овочі як гарнір, вони можуть бути центральним елементом. Навіть більше, нарешті, варто їсти всі частини рослини – і листя, і корінці.

2003-й –  це рік, коли Клаус Майєр відкрив в Копенгагені легендарний ресторан NОМА. Разом в Рене Редцепі вони створили концепцію кухні Nordic та перетворили до того невідому й незрозумілу скандинавську гастрономію на світовий тренд.

Вони вирішили обмежуватися виключно локальними та сезонними продуктами, працюючи з місцевими експертами, інтегрувати в ресторанні страви водорості, дикі ягоди, листя, мох. Крім того, Майєр та Редцепі почали працювати з новими техніками ферментації задля створення фантастичного смаку.

9833894

Рене Редцепі

Вони ферментували кров та подавали живих мурах на льоду, епатували, вражали і щороку змінювалися. Про злети та падіння NOMA знятий чудовий документальний фільм «Мій ідеальний шторм». Раджу подивитися його та купувати квитки до Данії. До речі, нещодавно NOMA було перевідкрито в новому приміщенні.

І зараз 10% всіх туристів як прибувають до Копенгагена, роблять це, аби потрапити на вечерю в NOMA.

Ще один важливий тренд сучасності – так звана «гурмефікація», перетворення звичних фастфудних страв на щось більш вишукане. Так, наприклад, з’являються бургери з фуа-гра та все таке інше. Протягом останніх 10 років в цій сфері було зроблено безліч винаходів.

В цьому і не лише в цьому шалених успіхів досягнув Девід Чанг, створивши культову страву – парові булочки, так звані бао-бургери з тушкованою свининою, шалотом, огірками та соусом. До речі, він надає значної уваги питанню про те, що таке смак та що таке смачно. Чанг навіть створив універсальну теорію смачного – досить заплутану, але дуже цікаву.

0911_chang-new-crop_2000-1152x648

Девід Чанг

Одна з її головних тез полягає в тому, що для шеф-кухаря дуже важливо спостерігати за невимушеною реакцією людей. Якщо людина справді отримує насолоду, то це видно по її обличчю, по міміці, навіть по звуках, які можуть вириватися з її рота. Щось на кшталт «м-м-м», під яким мається на увазі – як же мені смачно.

Чанг багато працює з дитячими спогадами. Є простий спосіб зробити людину щасливою – нагодувати її так, як це робили в дитинстві. Але можна піти складнішим шляхом і викликати схожі відчуття, створивши щось зовсім нове – накштал смаженої курки з рибним кав’яром.

Центральна ж ідея теорії Чанга будується та балансі смаків та текстур. Наприклад, він вважає, що ідеальна страва – це та, в якій здається водночас замало та забагато солі. Або та, в якій щось хрустке та гостре поєднується з ніжним та солодким.

І на останок. Цьогоріч найкращим рестораном світу було названо Osteria Francescana – ресторан Массімо Боттури, одного з найвпливовіших шефів сучасності. Те, що він робить – це вже чисте мистецтво. До речі, в одному інтерв’ю він і справді зізнався, що надихається роботами Бойса та Малевича.

Боттура ніби підриває зсередини традиційну італійську кухню, надаючи їй зовсім нових сенсів. Одна з його найвідоміших страв – «5 станів пармезану». Він взяв пармезан різної витримки та представив його і різних текстурах та температурних станах. Там він хотів показати і зв’язок поколінь і те, як по-особливу плине час в Емілії-Романії – на батьківщині пармезану.

07e3c0b8c74d45f0a943475fe343bc03

Массімо Боттура

Мені здається, що нам дуже пощастило жити водночас з геніями гастрономії, із захопленням спостерігати за їхніми ідеями і більше того, мати змогу, щось з цього куштувати.

І вдвічі пощастило спостерігати, як в українські гастрономії за 5 років відбувається те, що відбулося в світі за 30, водночас вибухають різні концепції, шеф-кухарі працюють над створенням нової української кухні, в той же час з’являються перші фуд-траки і нетривіальний фастфуд, а на полицях супермаркетів капкейки стоять поруч з насінням чіа та, нарешті, майже завжди, стиглими авокадо. І, звісно, десь через дорогу «локаворська» бабуся продає смачненькі яблука.

Mengapa Scatter Mahjong Ways Terasa Lebih Menegangkan dari Simbol Lain? Memahami RTP Slot Online Lewat Mahjong Ways Tanpa Salah Menafsirkan Angka Apakah Bermain Lama di Mahjong Ways Membuat Jackpot Lebih Mungkin? Benarkah Slot Gacor di Situs NUSAGG Memiliki Jam Khusus? Memahami simbol Scatter cara membaca RTP Mahjong Ways