Чимало українців мають в історіях своїх родин «білі плями». У когось загадково зник у 30-х роках прадідусь. У когось бабуся була у Сибіру, але чому і за що у сім’ї говорити боялися.
З 2015 року документи НКВД-КГБ розсекречені. Тепер кожен із нас може зазирнути в минуле і через призму своєї сім’ї дізнатися як Радянський союз проводив масові репресії.
-
Як звернутися в архів?
-
Що написати в заяві?
-
Чи потрібно збирати стоси паперів, щоб побачити кримінально-слідчі справи на своїх близьких?
Ви можете здійснити перші самостійні кроки з пошуку своїх репресованих рідних за допомогою відеоінструкцій, розроблених Архівом національної пам’яті.
1. Виконуємо «домашнє завдання»
Розпитайте своїх родичів або сусідів про історію вашої сім’ї. З’ясуйте чи були у родині репресовані, а саме — розкуркулені, розстріляні, загадково зниклі безвісти, депортовані або вивезені в чужі краї.
Ключова інформація, необхідна для пошуку — прізвище, ім’я, по батькові репресованого родича, дата та місце його народження та проживання на момент репресії. Якщо ви не знаєте всієї цієї інформації, а тільки, наприклад, прізвище та регіон народження — не страшно, все одно варто звертатися в архіви та онлайн-бази даних.
Уважно перегляньте родинні документи. Можливо, серед них будуть такі як довідка про реабілітацію, документи з місць неволі, свідоцтва про народження чи смерть, попередні відповіді з інших архівів.
Перегляньте світлини. На них можна розгледіти якусь уніформу чи позначки. Також зверніть увагу на звороти фотографій — на них можуть бути написані імена, дати, місця, які знадобляться для пошуків.
2. Шукаємо в інтернеті
Важливу інформацію про своїх репресованих родичів можна знайти онлайн — у спеціальних базах даних. Більш детально про них ви можете переглянути у відеоінструкції «З чого почати пошук документів про репресованих родичів»:
Таких баз є декілька:
- Національний банк репресованих — охоплює понад 370 000 громадян;
- серія книг «Реабілітовані історією» по кожній області України;
- Український мартиролог XX століття — охоплює майже 68 000 громадян;
- Відкритий список — інформація про понад 3,2 мільйона репресованих;
- Жертви політичного терору в СРСР — інформація про понад 3,1 мільйона репресованих осіб.
Важливо! Бази даних не є вичерпними і постійно поповнюються. Якщо в інтернеті не вдалося знайти інформацію, тоді наступне місце пошуків — архіви.
3. Звертаємося в архіви
В онлайн-базах даних можете знайти коротку інформацію про репресію щодо родича або не знайти її взагалі. Водночас на полицях українських архівів може зберігатися його слідча справа.
Щоб знайти слідчу справу на репресованого родича, зверніться у такі архіви:
- Галузевий державний архів Служби Безпеки України,
- Галузевий державний архів Міністерства внутрішніх справ України,
- Архів Національної поліції,
- Державні архіви областей.
Контакти можете переглянути у відеоінструкції «В яких архівах шукати інформацію про репресованого родича»:
На сайтах деяких архівів вже можна знайти списки справ, які у них зберігаються. Можливо там є згадка про вашого родича? Перевірте на сайтах таких установ:
- Державний архів Вінницької області
- Державний архів Волинської області
- Державний архів Дніпропетровської області
- Державний архів Житомирської області
- Державний архів Запорізької області
- Державний архів Миколаївської області
- Державний архів Одеської області
- Державний архів Харківської області
- Державний архів Херсонської області
- Державний архів Хмельницької області
4. Пишемо заяву в архів
Заява в український архів пишеться у довільній формі, але повинна містити таку інформацію:
- Назва та адреса архіву;
- Ваше прізвище, ім’я, по батькові та контактні дані;
- Прізвище, ім’я, по батькові репресованої особи;
- Дата народження (якщо відома);
- Місце народження та проживання на момент арешту;
- Обставини репресії (розкуркулили, забрав «чорний воронок» тощо) ;
- Прохання ознайомитися з оригіналом справи в читальній залі або отримати її електронну копію;
- Дата та підпис.
За посиланням знайдете зразок звернення, який ви можете заповнити та надіслати в українські архіви.
ВАЖЛИВО: не бійтеся звертатися до архівів навіть з мінімумом інформації. Задача архівістів — допомогти вам у пошуках, тому не соромтеся звертатися.
Жодних документів про підтвердження родинних стосунків не потрібно. Так само не треба вказувати причини, чому ви шукаєте інформацію саме про цю людину. Водночас пишете в Росію, Казахстан, Узбекистан — маєте підтверджувати родинний зв’язок документально.
Звернення до архіву — безоплатне. Як і відповідь архіву.
Більше деталей у відеоінструкції «Як написати заяву в архів?»:
5. Надихнутися історіями українців, які вже знайшли своїх репресованих родичів
Якщо ви не можете наважитися на пошуки своїх репресованих рідних або досі маєте багато питань щодо того, як це зробити, звертайтеся в Консультаційний центр при Архіві національної пам’яті. Вже понад рік працівники Архіву допомагають людям з різних куточків світу знайти інформацію про «білі плями» у своїх родинах.
Надихнути вас може історія Вікторії Тараненко, якій Архів національної пам’яті допоміг знайти дані про репресованого прадіда. Свого часу Вікторія звернулася, щоб знайти відповідь на сімейну загадку більш ніж 80-річної давнини — куди на очах двох маленьких доньок у 1938 році забрали її прадіда, Терентія Митрофановича Трускала?
Про те, що прадід був репресований, Вікторія дізналася зі слів бабусі — доньки Терентія Трускала. Це був найболючіший спогад її дитинства. До кінця життя Антоніна Терентіївна сподівалася, що батько живий.
Як виявилося, у розпал Великого терору, у 1938 році, Терентія Трускала з Дніпропетровщини розстріляли разом із ще 51 людиною за участь у «махновській контрреволюційній організації». І це при тому, що сам Нестор Махно на момент арешту чоловіка вже чотири роки як помер у Парижі.
Зворушливу історію родини Трускало дивіться тут.
Також можете переглянути історії заявників Архіву національної пам’яті у виданні «Цензор. НЕТ». Авторка — журналістка та комунікаційниця Архіву Дарина Рогачук. [/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]