Письменник, філософ і журналіст Володимир Єрмоленко нещодавно дебютував у великій прозі — у “Видавництві Старого Лева” з’явився друком його роман “Ловець океану”.  Це історія Одіссея, який після двадцятирічних блукань повернувся додому , і застав свій дім пустим. Намагаючись виправити свої помилки, він піде зворотнім шляхом — від Ітаки до Трої.

Одним з перших роман Володимира Ярмоленка прочитав наш друг, журналіст і фотограф Алекс Заклецький. Ось, власне, і його відгук: про те, як подібні герої давньогрецького епосу та сучасний читач.

Так сталося, що мені пощастило прочитати “Ловець Океану” Володимира Єрмоленка ще до його офіційно представлення на Книжковому Арсеналі. Так сталося, що цю книгу мені вклав в руки наш спільний давній друг, і попросив почитати.

Прочитане, продумане і відчуте просто змушує мене написати цю рецензію. І не тільки тому, що Володя — мій давній могилянський приятель, з яким ми провели багато затишних кримських вечорів у підніжжя Кара-Дагу, а ще й тому, що “Ловець Океану” мене дійсно вразив. “Ловець Океану” — глибоко переосмислена і внутрішньо прожита сага про Одіссея, що розповідається коли від імені самого Одіссея, а коли й від імені жінок, що теж були героїнями цього гомерівського епосу.

Але ця книга не про подвиги та вбивства, не про хитрощі та інтриги. Це книга про подорож у себе самого, у нетрі почуттів, в розлуку, біль, радість, кохання, відчай та надію. Історія сповнена алегорій та символів, спогадів та кодів. Ця книга достойна перекладу будь-якою мовою, бо оповідає про вічні та всім зрозумілі культурні коди. Про кохання, про зраду, про ненависть, про душевні страждання, про мандри та пошуки, пошуки перш за все самого себе.

Герой оповідання Одіссей зустрічає у своїй мандрівці в своє минуле Кассандру і просить її про просте і несподіване: розповісти його історію очами та спогадами інших героїв, а точніше героїнь. Що ми знаємо про почуття Навсикаї, Каліпсо, Цирцеї, зрештою, тієї ж Пенелопи? “Ловець Океану” — дуже інтимний роман, роман, сповнений не тільки чоловічого, але й жіночого.

Зворотня подорож від Ітаки до Трої — це процес самопізнання та примирення, примирення не просто з собою, а примирення жіночого та чоловічого в людині. Намагання зрозуміти та прийняти опонента. Саме тому Одісей, щоб повернути Пенелопу, має пройти своїм шляхом назад до Трої та відродити її.

“Ловець Океану” читається легко і невимушено, хотів би написати, що на одному диханні, але це не правда — час від часу прочитаний нарратив примушував мене закрити книжку, заспокійливо глибоко подихати та ще раз себе переконати, що автор не натякає на чиєсь конкретне, в тому числі твоє, життя, а просто пише про те, що тобі самому дуже близько та дуже знайомо.

Мені б дуже хотілося, щоб ця книга була поставлена у вигляді вистави. І щоб її прем’єра відбулася в амфітеатрі Херсонесу. Нашого, українського Херсонесу, до якого ми ще обов’язково повернемося.