Видання «Братів Карамазових» 1923 року французькою мовою («Les frères Karamazov») з кімнати Симона Петлюри у Парижі. Петлюра планував відкрити Український культурний центр у Парижі та збирав книжки для бібліотеки при ньому. Ця книга довгі роки зберігалася в українській діаспорі у Франції, швидше за все, у директора Бібліотеки Петлюри Петра Йосипишина, який також воював у Армії УНР, а потім у радянського дисидента Леоніда Плюща.
Альбом «Фотовиставка, присвячена пам’яті Шевченка», 1939 р.
До 125-річчя від дня народження Тараса Григоровича у Києві відкрили виставку, експонати для якої привозили з багатьох міст. Експозицію планували перенести до Маріїнського палацу в новостворений музей Шевченка, але з початком війни фонди евакуювали з України.
У цього примірника особлива історія: у розпал війни, в 1943-му, пілоти ескадрильї винищувачів зробили цінний подарунок військовій Катерині Костянтинівні. Ніхто з пілотів цієї ескадрильї не вижив, а сам альбом Катерина пронесла через війну і берегла як пам’ять. Її онука Вероніка Чепелева, передала її до музею артефактів Останньої Барикади.
Особистий мікрофон лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука у 2001–2007 рр.
Вакарчук виконував з нього всі пісні з альбомів «Модель» (2001), «Суперсиметрія» (2003) та «Gloria» (2007).
Графіка австралійського художника Гвідо ван Хелтена (Guido van Helten) за мотивами поеми Лесі Українки «Конвалія»
Такий самий малюнок Гвідо зобразив на муралі будинку за адресою вул. Стрілецька, 22 у Києві у 2015 році.
Головний убір вокалістки гурту «ONUKA» Наталії Жижченко з кліпу «VIDLIK», яку спеціально для зйомок створила українська дизайнерка Леся Патока (ручна робота).
Гітара, до якої приєднані колеса від скейта, з кліпу «Рок-н-рол» культового українського гурту «БУМБОКС».
Сертифікат на 5 гривень з підписом Віктора Пинзеника, лідера партії «Реформи і Порядок». За ініціативою ПРП такі сертифікати продавалися у 2000 році для збору грошей на демонтаж комуністичних символів на будівлі Верховної Ради (встановлення тризуба замість радянського герба на фронтоні). Люди, які придбали такі сертифікати, зберігають їх як пам’ять про власний внесок в утвердження української державної революції.
Копія аркуша з правками народного депутата Сергія Головатого до історичного документа – Акту проголошення незалежності України 23 серпня 1991 року.
Таких копій Сергій Головатий зробив у серпні 1991 року всього чотири. Одна зберігається у Президента Леоніда Кравчука, друга і третя – в архівах батьків української Незалежності Ігоря Юхновського і Левка Лук’яненка, четверта – в «Останній Барикаді».
Помаранчевий шарф, зв’язаний людьми в різних куточках України у 2004, який передали на сцену Майдану як символ єдності й неподільності країни.