Автор: barykada

«Принцип втручання» Тамари Горіха Зерня — це водночас детектив і не детектив. Це драма і комедія, смішна до сліз і зворушлива до ненависті історія. 

Єдиною опорою і розрадою Станіслави стала робота. Чистий холодний розум, логіка і математика, ось її безпечна гавань, ось світ, у якому вона задає власні правила гри й почувається у безпеці.

З цього світу формул і рівнянь її висмикує прохання, яке неможливо відхилити. Але і погодитися теж неможливо, тому це абсолютно нелогічно і небезпечно. А втім, доцент кафедри вищої і прикладної математики перетворюється на кухаря. І сім днів проводить у місті свого дитинства, з якого вона колись вилетіла пробкою і поклялася ніколи не повертатися.

Завдання мінімум на цей тиждень — проникнути на весілля і переконатися, що наречена жива. Завдання максимум — знайти і покарати вбивцю.

Пропонуємо для ознайомлення уривок із роману.

Усім знайомий вираз «кров холоне у жилах». Ну так-от, я справді замерзла всередині, буквально відчула, як кришаться і тріскаються вени під шкірою.

Під люстрою на залізному цепу бився в агонії пес, один із синів Рижулі. Коли я забігла у кімнату, він вигнувся в останній судомі та обм’як, розгойдуючись. […]

Залізо врізалося тварині у шию, я з щосили підпихала пса вгору і витягала із зашморгу, обламуючи нігті. Минула ціла вічність, доки він не обвалився на мене, приминаючи і збиваючи з ніг. Я відтягла його до вікна, там де світліше, і почала чимдуж тиснути на ребра у відчайдушній спробі зробити штучне дихання. Навіть не уявляла, чи можна так із тваринами і чи не вб’ю я його остаточно, та часу зупинитися і подумати не було. Я робила те, що нам показували на медичних курсах, і що ми постійно повторювали на манекенах. Ребра, ребра, вдих. Ребра, ребра, вдих. Я затуляла йому морду і вдихала через ніс, обхопивши губами, і підбадьорювала себе, що все роблю правильно. Здавалося, груди трохи здіймалися під тиском повітря, або моя уява сприймала бажане за дійсне. Ребра, ребра, вдих. Вдих. Вдих.

А потім він заскавулів і забився у мене на руках, закашлявся піною, і я заридала на повен голос, занурившись лицем у шерсть.

Як я хотіла, щоб нас хтось знайшов, щоб прийшла якась жива душа, щоб хтось забрав мене звідси. Але чортова будівля вимерла, у переплетінні нескінченних коридорів не було нікого, крім нас. Тому я стала на коліна, обережно закинула голову і лапи пса собі на плечі і, як дитину, понесла надвір, кожним сантиметром босих ніг відчуваючи холод кам’янці і грані гострого гравію.

На чистому адреналіні я повернула у правильний бік і вийшла до вагончика сторожі. Я не поклала тварину на траву, а загатила у двері ногами, щось вигукуючи, аж доки мені не відкрив заспаний і п’яний у дупель сторож. Який миттєво протверезів.

Те, що було далі, я опишу пунктиром, бо сама погано пам’ятаю.

Я передала собаку йому на руки і повернулася у комірчину. Там витягла найбільший дрючок. Піднялася на другий поверх і почала гатити палкою у кожні двері.

У них не було шансів не прокинутися і не вислухати все, що я їм кричала. Ніколи не повторю дослівно, але, як могла, з урахуванням моменту, пояснила цим наркоманам довбаним, що у них сталося під носом, і що я думаю про гниду, яка зараз прикидається невинною овечкою.

І плювати мені було на їхні ошалілі мармизи. Плювати на фон-жабу, яка тільки стояла і плямкала, на її чоловіка, який так і не спромігся щось сказати, на французів, які з переляку забули українську, на дівчат, які зовсім неаристократично волали «ананєнармальная!», і навіть на Юрія, який зрештою виніс мене звідти на руках, а я відбивалася і верещала як порося.

Мене загорнули у ковдру і вклали у якомусь «люксі». Прибігли наші дівчата, Віста обняла за плечі, Ірка вляглася у ногах, Галина тримала голову, а Віка заливала воду крізь зчеплені зуби. Звичайно ж, дві третини склянки вилилося за пазуху.

Хлопці пішли вниз і побачили той цеп біля люстри і калюжу сечі на підлозі. Потім у дворі рипнула гальмами і рвонула машина, це Гєра з Вітьком погнали до ветеринара.

У номер принесли мою валізу, і я вперше за багато днів стала під гарячий душ і стояла там, змиваючи рештки кошмару, аж доки Віка не закричала, що зараз вломиться всередину, якщо я не відчиню.

А тоді ми з дівчатами пили коньяк прямо з фляги, пускаючи її по колу, одну на чотирьох, і пекуча рідина провалювалася в нутро, не лишаючи навіть натяку на хміль. Аж доки не повернувся Гєра і не сказав, що із собакою все гаразд, тільки ребро зламане. Йому вкололи заспокійливе, проспиться до ранку, але горло ціле. Пощастило псові, там шерсть, як кольчуга, ну і я вчасно нагодилася.

— А де його мамка? Як вона допустила, що на малого напали?
— Так нема їх, вивезли вчора. Ти не знала, чи що? Усіх відловили, тільки цей один утік, його не знайшли. Тут же завтра або вже сьогодні фестиваль буде, місто разом із замком проводить. Ну з міста і попросили звірів прибрати, щоб людей не покусали. Як це ти проспала, ми ж цілий вечір за ними бігали, щенята з сучкою у лісі поховалися.
— Я вчора увечері їхній дурдом спостерігала з іншого боку.
— А, ну так. Юра ж із тобою був.
— А що тепер?
— Не знаю. Он шеф розрулює, зараз прийде і скаже.

У принципі я здогадувалася що буде далі. За пару годин, коли запустять маршрутки, одна математичка поїде додому, аж закурить за нею. Шкода звичайно, я підвела команду; напевно, їх теж звідси виставлять. Хоч би заплатили по-чесному… мусять заплатити, якщо не хочуть скандалу.

Мені й справді було соромно, але цей сором бовтався десь на поверхні, не проникаючи в глибини. Ти непомітно змінюєшся після того, як зробила штучне дихання собаці.

На цьому у двері постукали. О, про вовка промовка… Зайшов шеф, трошки менш незворушний, ніж зазвичай, і приніс із собою два конверти. В одному — премія компанії за хорошу роботу. У другому — премія персонально мені за виявлену пильність. І прохання на словах продовжити виконання своїх обов’язків згідно з укладеною угодою і не виносити скандал за територію замку. Сьогодні тут фестиваль, завтра — молодіжна вечірка, у суботу — весілля. Усе має йти за планом, власники організували додаткову охорону, до вечора на першому поверсі буде стаціонарний пост.
— Ну як, ти згодна?
— Згодна, звичайно.

У мене було цілих три причини погодитися. Перша — приємно відтягувала руку у конверті. Друга — завтрашній дівич-вечір, де будуть розставлені крапки над «і». Ну а третя — це величезний синець, що наливався на передпліччі Юрія, контурами точно накладаючись на мою зубну карту. Мені буде дуже просто тримати язика за зубами щодо подій минулої ночі. Та я краще крізь землю провалюся, аніж комусь розкажу про цю ганьбу.

— Юро, а ти міг би запитати у власників іще одне?
— Що?
— Можна, ми з дівчатами залишимося у цьому номері? Дивись, яке ліжко, ми тут усі прекрасно помістимося.
«Дай п’ять!» — мовчки простягла руку Віка.

Уривок наданий видавництвом “Білка”

Придбати книжку

Ви вже бачили тарілку здорового харчування? В інстаграмі безліч фото такого штибу: на красивій тарілці ручної роботи художньо викладені зерна граната, скибочки авокадо, яйця половинками, гірка нуту чи зеленого гороху, жменя сирого шпинату, помідори чері, насіння трьох видів, ложечка кашки, скибочка сірого хліба, зріз, немов на приладі мікротомі, витриманого сиру й м’яса, мікрозелень і шматочок лосося. У центрі цього натюрморту — йогуртова Етна, присипана чорним кунжутом. Шкода, що «малі голландці» так і не побачили на своєму віку такої краси.

Насправді тарілка, чи то пак піраміда здорового харчування, — це графічне зображення пропорцій різних груп продуктів, які ми маємо споживати.

Третину енергії отримуємо з жирів, при чому 90 % цих жирів — олії. Додані цукри дають не більше ніж 10 % енергії, тож нам потрібно 15–35 грамів доданих цукрів на день. Якщо ви дозволите собі шматочок медівника, то з’їсте вже аж 40–50 грамів цукрів. Щоб зменшити ризик гіпертензії (який зазвичай посилюється з віком і зі збільшенням ваги), не вживайте більше ніж 5 грамів солі на добу. Привчайте себе до недосоленої їжі, споживайте менше білого хліба (у ньому багато солі), ковбас та всіляких закруток.

Головним джерелом енергії у нашому раціоні мають бути складні вуглеводи: каші (гречана, ячна, пшоняна, пшенична, вівсяна), цільнозернові хліб і макарони, картопля «в мундирі», зварена на парі чи запечена. Словосполучення «складні вуглеводи» означає, що вони утворені розгалуженими ланцюжками з глюкози. Вони поступово розщеплюватимуться ферментами слини і підшлункової, тож рівень глюкози в крові зростатиме повільно. Для нас це добре.

На день дієтологи радять споживати 100–150 грамів продуктів зі складними вуглеводами.

Налягати на цільнозернові та вживати шкірку важливо, адже вони містять вітаміни групи В і наш фетиш — клітковину. А ось білий хліб, пиріжки, печиво та картопляне пюре з молоком нехай залишаються у спогадах про нездорове меню з радянського дитсадка.

Найоб’ємнішим компонентом порції їжі мають бути овочі, гриби та водорості. Вони наповнюють шлунок, насичують вітамінами, мікроелементами й незамінною клітковиною, не обтяжуючи зайвими калоріями. Якщо, звісно, ви не перемастите їх майонезом!

Важливо щодня їсти зелень — це джерело магнію. Зауважте, що хоч картопля і є овочем, а шоколад виготовлений із рослини, переваг овочів вони не мають. Тож не махлюйте!

Гриби, до речі, це чудове джерело глутатіону — сполуки, потрібної печінці та легеням для знешкодження хімічних загроз, впливу ліків і штучних гормонів. Вживання грибів бодай тричі на тиждень знижує ризик деменції та характерного запаху, що зазвичай турбує людей, яким перевалило за восьмий десяток. А от морська капуста — це найкраще джерело йоду та скарбниця поліненасичених жирних кислот.

Щодня ми потребуємо 300–500 грамів овочів, до того ж різних їх частин: пагінців, корінців, зелені й плодів. Візьміть за правило додавати овочі до кожної порції їжі.

Важливий у харчуванні продукт — бобові. Їжа наче й традиційна, але нею часто нехтують через здуття кишківника та гази, що часто турбують того, хто поласував, приміром, борщем із квасолею чи вінегретом. Проте ми потребуємо не менш як 50–70 грамів бобових на день.

По-перше, вони містять незамінні амінокислоти (як-от триптофан), мікроелементи цинк і магній, складні вуглеводи та клітковину. Смак бобових дуже багатий, вони мають велику кулінарну валентність, тобто поєднуються із багатьма продуктами.

По-друге, люди, що регулярно вживають бобові, мають менший індекс маси тіла та кращі показники при хронічних хворобах. До того ж вони призупиняють стрімке зростання рівня глюкози в крові після їди. Не всі бобові важко перетравити, наприклад, сочевиця і нут засвоюються значно швидше за квасолю і боби. Здуттю можна запобігти, замочивши бобові перед приготуванням, перемоловши їх у блендері, поєднавши з овочами й спеціями. Сою та маш можна пророщувати, а молоді й зелені горошок, квасолю та боби — заморожувати.

Готувати супи, паштети, гарніри і навіть десерти з бобових просто, корисно, зручно й недорого.

Поговорімо тепер про горіхи та насіння, що зазнали незаслужених репутаційних втрат, адже у народі їх уперто асоціюють із закускою до пива. Згідно з результатами дослідження, що тривало впродовж 17 років, саме нестача цих складників у раціоні є четвертою за поширеністю причиною смертей внаслідок серцево-судинних хвороб у всьому світі. На щастя, покращити раціон простіше, ніж власну спадковість.

Горіхи та насіння (соняшникове, гарбузове, кавунове, макове, конопляне, амарантове, кунжутне, лляне, чіа) майже наполовину складаються із повноцінного білка, а також містять клітковину, поліненасичені жирні кислоти, вітаміни групи В і низку мікроелементів. Ці дари природи в жодному разі не треба смажити, бо вітаміни та кислоти зіпсуються.

Додавайте ці енергетичні бомбочки до всіх каш, йогуртів, салатів, смакуйте їх до чаю та кави, гризіть їх, коли ви схвильовані, щоби заспокоїти нерви.

Горіхи та насіння дуже сухі, через що важко перетравлюються, тому краще запивати їх великою кількістю води. Щодня варто споживати 16–25 грамів цих продуктів.

Скільки і чого пити — бентежне питання. Ми хотіли б, щоби нам вказали норму, а тоді, в останні хвилини доби швиденько допиватимемо літр і сто мілілітрів води із півтора запланованих. Або нехай нас переконають, що пити десять чашок кави на день — цілком нормально. Спираючись на наукові дослідження, скажу, що «всяке може буть».

Джерелом рідини для нас передусім має бути вода.

Втім, суп, чай, молоко та інші безалкогольні напої теж напоюють наш організм. І навіть соковиті фрукти чи огірки — це також джерело води. Краще ніколи не пити солодких газованих напоїв (згаданих у цій книжці під кодовою назвою «ситро»), фруктових соків (навіть фрешів) та алкоголю.

Учімо дітей уже змалечку усвідомлювати свою спрагу, не плутати її з голодом й поганим настроєм, і пити стільки, скільки хочеться. Подайте їм приклад — завжди носіть зі собою пляшку води. Старшим людям і дітям треба нагадувати, щоб вони попили, а іноді буквально підносити склянку під ніс.

Частіше й більше треба пити в спекотну чи вітряну погоду, взимку, коли повітря у приміщеннях сухе, а також під час стресів, тренувань, тривалих монологів, втрати крові, діареї чи грипу. Зважайте на свої відчуття і не допускайте зневоднення. Якщо вам дошкуляють набряки, гіпертензія чи нетримання сечі, негайно зверніться до лікаря, не обмежуючи при цьому пиття.

А як же жити кавоманам? Якщо вживання кави не погіршує вашого самопочуття, то пийте на здоров’я. Але якщо після чашки кави у вас трусяться руки і калатає серце, то краще замінити її декофеїнізованою. У будь-якому разі слід вживати каву помірно.

Уривок наданий видавництвом Yakaboo Publishing

Придбати книжку